Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 447/989/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/712/19

Провадження № 51 – 6069 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

засудженого                                                           ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140250000045 від 30 січня 2018 року,  щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловська Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у тому числі: вироком Сихівського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2017 року за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки; вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року за ст. 15, ч. 3,

ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 гривень,

за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 11 червня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від  25 жовтня 2017 року та за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Ухвалено вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 30 січня 2018 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 4290 гривень та 18 596 гривень 94 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 30 січня

2018 року приблизно о 04 годині 48 хвилин шляхом розбиття вікна балкону проник до приміщення квартири

АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_8 , звідки намагався повторно таємно викрасти майно ОСОБА_9 на загальну суму 1907 гривень 86 копійок, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки його затримали працівники поліції, коли він тікав з місця вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без його участі, що позбавило сторону захисту можливості подати клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив усіх доводів апеляційних скарг. Даючи свою оцінку доказам, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні належні і допустимі докази винуватості ОСОБА_6 , а докази сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_6 судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не розглядалися.

Заперечень на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні вважав касаційну скаргу свого захисника обґрунтованою і просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника частково обґрунтованою – в частині доводів про порушення права на захист і просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції..

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.

Так, суд першої інстанції ретельно дослідив і оцінив докази на предмет допустимості та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 послався, у тому числі на: показання самого ОСОБА_6 ; показання потерпілої ОСОБА_9 ; показання свідків         ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; дані, які містяться в рапорті чергового Миколаївського ВП від 30 січня 2018 року, у протоколах огляду місця події від 30 січня 2018 року та 03 квітня 2018 року, у протоколі затримання ОСОБА_6 від 30 січня 2018 року, у протоколах слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 та свідків; висновок судово-медичної експертизи від 01 лютого 2018 року № 19/18; висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 04 травня 2018 року № 10/127; висновок товарознавчої експертизи від 28 лютого 2018 року № 9/85 та речові докази.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, перевірив доводи апеляційних скарг, у тому числі про недоведеність винуватості ОСОБА_6 , неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи захисника про порушення вимог кримінального процесуального закону через здійснення апеляційного розгляду без його участі є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника в зазначеному кримінальному провадженні не є обов`язковою.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21 серпня 2019 року адвокат ОСОБА_7 до апеляційного суду подав клопотання про відкладення судового розгляду, яке було призначено на 15 годину 22 серпня 2019 року, у зв`язку з перебуванням на лікарняному. У судовому засіданні 22 серпня 2019 року зазначене клопотання захисника було задоволено і  розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 відкладено на 12 годину 02 вересня 2019 року, про що 23 серпня

2019 року адвокату ОСОБА_7 направлено повідомлення, яке він згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення трек-номер 7900822993474 отримав 28 серпня 2019 року.

Згідно з журналом судового засіданнявід 02 вересня 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, захисник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився і про причини неявки суду не повідомив. Крім того, суддя-доповідач зауважив, що про дату та час апеляційного розгляду захисник також був повідомлений помічником судді в телефонному режимі.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив проводити апеляційний розгляд без захисника, про що подав відповідну заяву, повідомив суду про свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією його дій та не підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 . Клопотань в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, ОСОБА_6 не заявляв. Також і захисник    ОСОБА_7 в апеляційній скарзі не заявляв клопотання про повторне дослідження обставин  в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, не подавав захисник такого клопотання і окремо.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 і скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                          ОСОБА_3