Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 279/1344/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/107/18

Провадження № 51 – 1429 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

потерпілої                                                   ОСОБА_6 ,

засудженого                                                ОСОБА_7 ,

його захисника                                           адвоката ОСОБА_8 ,

захисника засудженого ОСОБА_9    адвоката ОСОБА_10

в режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060060001919 від 16 грудня 2016 року,  щодо:

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростеня Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2013 року за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 09 вересня 2016 року умовно-достроково на

1 рік 1 місяць,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Коростеня Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 6 та 12, ст. 187 ч. 4, ст. 289 ч. 3 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 , за касаційною скаргою захисника засудженого

ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_10 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року щодо ОСОБА_9 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня

2018 року засуджено ОСОБА_12 :

- за ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 6 та 12 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 289 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_12 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2013 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

та ОСОБА_9 :

- за ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 6 та 12 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 289 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказано рахувати з

16 грудня 2016 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 16 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року кожному з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь держави по

3217 гривень 94 копійки з кожного процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнано винуватими та засуджено за вчинення: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_7 і як особа, яка раніше вчинила розбій, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб,  поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;  умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

15 грудня 2016 року приблизно о 23 годині ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 біля закладу "Кафе-бар" за адресою: Житомирська область,

м. Коростень, вул. Мельника, 14-в, сіли до автомобіля марки "ЗАЗ-DAEWOO" державний номерний знак НОМЕР_1 , належного ОСОБА_13 , який надавав послуги перевезення пасажирів, та поїхали в напрямку с. Іскорость Коростенського району Житомирської області. Приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на відстані 200 метрів від водойми "Московський кар`єр" між селами Іскорость та Ходачки під вигаданим приводом зупинили автомобіль, вийшли з автомобіля та вчинили напад на ОСОБА_13 , в ході якого завдали останньому  ударів руками по всьому тілу, ОСОБА_9 наступом ноги на шию утримував ОСОБА_13 , а ОСОБА_7 пластиковою викруткою, яку взяв в автомобілі, заподіяв йому множинні тілесні ушкодження по тулубу та кінцівках, та заволоділи майном ОСОБА_13 , а саме грошима в сумі 200 гривень та мобільним телефоном марки "Nokia", заподіявши матеріальну шкоду на суму 1643 гривні 34 копійки.

У подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 незаконно заволоділи автомобілем марки "ЗАЗ-DAEWOO" державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 71 209 гривень, яким користувався ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18 березня 2016 року, привівши його в рух.

У цей час ОСОБА_13 , намагаючись втекти від нападників, побіг через ґрунтову дорогу в бік поля, де на відстані 150 метрів від місця події його наздогнали

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та, діючи спільно з корисливих мотивів, з метою реалізації єдиного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_13 , з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю нанесли численні удари по тілу і голові ОСОБА_13 . Під час таких дій ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 ножа, який взяв у автомобілі, після чого останній завдав         25 колото-різаних ран в життєво важливі органи ОСОБА_13 , від яких той помер.

Причиною смерті ОСОБА_13 стала комбінована травма голови, грудної клітки, черевної порожнини, за черевного простору, яка супроводжувалася крововиливами в м`які тканини голови з внутрішньої поверхні, під тверду мозкову оболонку, в м`які мозкові оболонки обох півкуль мозку; саднами, ранами, синцями, крововиливами в області шкіри обличчя, геморагічним забоєм мозку; проникаючими колото-різаними ранами передньої поверхні грудної клітки і черевної порожнини з чисельними ушкодженнями лівої і правої долів легень, дуги аорти, правої легеневої артерії; серцевої сорочки, вушка серця, лівого шлуночка, правого передсердя, верхівки серця, черевної аорти, великої долі печінки, 12-палої кишки, ободової і здухвинної кишки, брижі, за черевного простору, лівої нирки; колото-різаними ранами лівого стегна, сідниці; гемопневмотораксом, черевною кровотечею, різаними ранами, синцями, саднами обличчя, тулуба, кінцівок; комбінованим травматично-геморагічним шоком.

У результаті вчинених злочинів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заволоділи майном ОСОБА_13 на загальну суму 72 852 гривні 34 копійки.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 ,  представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_14 залишено без задоволення.

У порядку ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 змінено.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2013 року більш суворим покаранням, призначеним

за цим вироком, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року

№ 838-VIIІ ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з моменту їх затримання – 16 грудня 2016 року по день набрання вироком законної сили – 05 лютого 2019 року кожному з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник – адвокат

ОСОБА_11 , просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указують на те, що попередньої домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вчинення злочинів не було, ножові поранення ОСОБА_13 . ОСОБА_7 не завдав, оскільки знаходився в автомобілі й намагався його завести, і не міг завдати стільки поранень за станом здоров`я, їх завдав ОСОБА_9 . Зазначають, що судом першої інстанції безпосередньо не досліджено всіх матеріалів слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Засуджений ОСОБА_7 також вважає призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі занадто суворим.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що попередньої домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вчинення злочинів не було, умисел на заволодіння транспортним засобом виник лише після побиття

ОСОБА_13 . Зазначає, що суд першої інстанції безпосередньо не дослідив як доказ дані, отримані в ході проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , оскільки саме цей доказ міг усунути суперечності в показаннях обвинувачених.

Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 , захисників

ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник – адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційних скарг засудженого і захисника ОСОБА_11 та просили їх задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 вважали обґрунтованою.

Захисник ОСОБА_10 висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просив її задовольнити, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника вважав обґрунтованими.

Потерпіла у судовому засіданні заперечували проти касаційних скарг і вважала судові рішення законними та обґрунтованими.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги засудженого та захисників  необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , та на підтвердження їх винуватості у вчиненні розбою, незаконного заволодіння транспортним засобом та  умисного вбивства ОСОБА_13 обґрунтовано послався, у тому числі: на показання   ОСОБА_7 , який частково визнав свою вину, зазначив, що саме на його з ОСОБА_9 пропозицію ОСОБА_13 повіз їх в напрямку с. Іскорость, вони зупинились біля кар`єру, він завдавав ударів ОСОБА_13 викруткою, за допомогою ножа, який йому передав ОСОБА_9 , він намагався привести в дію систему запалення автомобіля, а, коли ОСОБА_13 тікав від автомобіля, то він і ОСОБА_9 його наздоганяли, він бачив тілесні ушкодження на потерпілому; на показання

ОСОБА_9 , який частково визнав свою вину, зазначив, що саме на його з ОСОБА_7 пропозицію ОСОБА_13 повіз їх в напрямку с. Іскорость, зупинились біля кар`єру, ОСОБА_7 бився з ОСОБА_13 , а він також завдавав ударів кулаком руки в обличчя ОСОБА_13 , ОСОБА_7 за допомогою ножа, який він йому передав, намагався привести в дію систему запалення автомобіля, а, коли ОСОБА_13 тікав від автомобіля, то він і ОСОБА_9 його наздоганяли, він бачив тілесні ушкодження на потерпілому; на показання потерпілої ОСОБА_6 , яка підтвердила факт насильницької смерті її чоловіка; на показання свідка ОСОБА_15 , яка підтвердила, що після закінчення робочого дня в барі, таксист ОСОБА_13 її підвозив додому, ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , які відпочивали в барі, також сіли до автомобіля, коли вона вийшла з автомобіля, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишились в автомобілі, наступного дня вони знову випивали алкогольні напої в барі,

ОСОБА_9 почав плакати і попросив викликати працівників поліції, бо він знає, де ОСОБА_13 ; на показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які підтвердили, що ОСОБА_9 повідомив їм, що він спільно з ОСОБА_7 вбили таксиста і залишили його на місці, ОСОБА_9 повідомив про це також бармена, після чого викликали працівників поліції; на показання свідка ОСОБА_19 , яка підтвердила факт насильницької смерті її брата; на показання свідка ОСОБА_20 , яка показала, що, коли ОСОБА_9 повідомив бармена ОСОБА_15 про вбивство таксиста, то вона викликала працівників поліції, і, коли останні приїхали до бару, то ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомили, що покажуть, де тіло ОСОБА_13 ; на дані, які містяться в протоколі прийняття від ОСОБА_6 заяви про вчинення кримінального правопорушення від 17 грудня 2016 року; на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 16 грудня 2016 року, в ході якого оглянуто місце події, виявлено труп ОСОБА_13 та автомобіль марки "ЗАЗ-DAEWOO"; на дані, які містяться в протоколі огляду трупа від 17 грудня 2016 року; на дані, які містяться в протоколі огляду автомобіля марки "ЗАЗ-DAEWOO" від 17 грудня 2016 року; на висновок судово-медичної експертизи від 22 грудня 2016 року № 351 про наявність на лівій кисті, лівому променево-зап`ястному суглобі, лівому колінному суглобі ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень; на висновки судово-медичних експертиз від 17 грудня

2017 року № 319 та від 27 лютого 2017 року № 2 про кількість, характер, локалізацію тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_13 та причину його смерті; на висновок експерта від 10 січня 2017 року № 5/ц про те, що сліди крові в піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_9 можуть походити від ОСОБА_13 , походження цієї крові від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виключається; на висновок експерта від 27 березня 2017 року № 19/10-1/63-СЕ/17 про те, що генетичні ознаки клітин, на руків`ї викрутки, які є змішаними, збігаються між собою та місять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ; на висновки експертів від 14 лютого 2017 року № 11/13 та від 16 березня 2017 року № 5/106 про вартість викрадених у ОСОБА_13 відповідно автомобіля марки "ЗАЗ-DAEWOO" та мобільного телефону марки "Nokia"; на дані, які містяться в довідці управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Житомирські області про місце розташування 15 грудня 2016 року мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ; на речові докази.

Суд також правильно оцінив та врахував дані, які містяться в протоколах слідчого експерименту з ОСОБА_7 від 17 грудня 2016 року та з ОСОБА_9 від

19 грудня 2016 року, в ході яких засуджені детально розповіли про обставини вчинених ними злочинів, зокрема, ОСОБА_7 у присутності свого захисника – адвоката ОСОБА_11 показав як спочатку викруткою, а потім ножем завдавав ударів ОСОБА_13 , а ОСОБА_9 у присутності свого захисника – адвоката ОСОБА_21 продемонстрував як завдавав потерпілому ударів кулаками рук. У вироку суд обґрунтовано зазначив, що дана слідча дія проведена із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, за її результатами від жодного із учасників зауважень не надійшло, у судовому засіданні ОСОБА_7 та

ОСОБА_9 повідомили, що в ході проведення слідчого експерименту працівники поліції на них не тиснули.

Із журналу судового засідання від 15 травня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що суд безпосередньо оглянувзазначені протоколи слідчих експериментів з фототаблицями та стенограмами до них. Після чого суд з`ясував про необхідність дослідження відеозапису цих слідчих дій. Усі учасники судового провадження, у тому числі обвинувачені та їх захисники, зазначили, що більш детально досліджувати зазначені докази не потрібно, на перегляді відеозапису не наполягали, а тому доводи касаційних скарг у цій частині не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Доводи про відсутність попередньої змови між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на вчинення кримінальних правопорушень є необґрунтованими. Узгодженість дій і єдина мета засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 при поїздці в автомобілі з

ОСОБА_13 , його зупинка під вигаданим приводом у безлюдному місці, напад на потерпілого та завдання йому спільно ударів, подальше заволодіння майном та автомобілем ОСОБА_13 , спільне його переслідування, коли той намагався втекти, передача ОСОБА_9 ножа, яким ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_13 25 колото-різаних ран, поза розумним сумнівом свідчать про наявність попередньої змови на вчинення злочинів.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував їх дії за ст. 115 ч. 2 пунктами 4, 6 та 12,

ст. 187 ч. 4, ст. 289 ч. 3 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Доводи засудженого ОСОБА_7 про суворість призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк ( ст. 64 ч. 1 КК України).

При призначені покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є  особливо тяжкими злочинами, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкий злочин, звільнившись з місць позбавлення волі умовно-достроково, на шлях виправлення не став та вчинив особливо тяжкі злочини, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про особливу небезпеку ОСОБА_7 для суспільства, про що також свідчить як характер його дій, так і зневажливе ставлення до життя людини, і обґрунтовано призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі відповідно до санкції ст. 115 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 ,  представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_14 на вирок місцевого суду, провівши часткове дослідження доказів, належним чином перевірив всі викладені у них доводи, у тому числі й ті, які аналогічні доводам касаційних скарг, і визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 , захисника засудженого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_10 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня

2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката

ОСОБА_11 , захисника засудженого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_10 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                        ОСОБА_3