Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа №431/1006/19

провадження № 51-5820км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

засудженого                                  ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                       ОСОБА_7

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6   на ухвалу Луганського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130580000915, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгорівка Старобільського району Луганської області,  проживаючого у АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого, останній - раз 18 листопада 2016 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за  ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року затверджено угоду від 08 квітня 2019 року у кримінальному провадженню про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_8 , обвинуваченим ОСОБА_6 , захисником ОСОБА_7 . Визнано ОСОБА_6 винуватим  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено узгоджене покарання за: ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік; ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Засудженим ОСОБА_6 09 вересня 2019 року подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року щодо нього.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року щодо нього.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 не погоджується з ухвалою апеляційного суду. Вважає, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважних причин. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме на те, що апеляційний розгляд проведено без участі його захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор частково підтримав скаргу засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує для такої особи обчислюється з дня отримання копії судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається  якщо зокрема, апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як слідує з матеріалів провадження 09 вересня 2019 року ОСОБА_6 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року відмовлено ОСОБА_6 в поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку.

Мотивуючи своє рішення про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження вироку суду, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що порушене засудженим клопотання про поновлення цього строку із зазначених ним підстав для його поновлення є неповажними. При цьому, апеляційний суд зауважив, що засуджений мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, яким останній у встановлені законом строки, не скористався.

З вказаним рішенням суду погоджується і колегія суддів.

Так, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 був разом зі своїм захисником присутній при проголошенні вироку районного суду від 08 квітня 2019 року і йому судом було роз`яснено зміст, підстави з яких вирок може бути оскаржений, строк та порядок оскарження вироку. Цього ж дня, він отримав і копію вказаного вироку суду.

Тому апеляційний суд слушно вказав, що ОСОБА_6 мав процесуальну можливість реалізувати своє право  апеляційного оскарження судового рішення у встановленні законодавством строки. Інших підстав, які свідчили про поважність пропуску ОСОБА_6 строків апеляційного оскарження, судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Посилання засудженого на порушенням його права на захист, оскільки розгляд його клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення відбувся без участі його захисника  є безпідставними з огляду на наступне.

З наявного у матеріалах провадження повідомлення про виклик сторін у судове засідання слідує, що захисник засудженого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 телефонограмою була повідомлена про час і місце проведення судового засідання (а.п. 85, 86). Враховуючи, що учать захисника при розгляді клопотання про поновлення строків оскарження судового рішення в даному кримінальному провадженні є необов`язковою, від захисника  будь-яких клопотань про відкладення такого розгляду не надходило, апеляційний розгляд було проведено без участі захисника. Таким чином, приймаючи до уваги вищевказане, на думку колегії судів,  апеляційним судом не було порушено право засудженого ОСОБА_6 на захист.

З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження доводи засудженого ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість судового рішення апеляційного суду, постановленого за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року щодо нього, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                 ОСОБА_2                            ОСОБА_3