Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 643/9996/17

провадження № 51-9149 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого

в режимі відеоконференції         ОСОБА_6 ,

захисника                                        ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 1 серпня 2019 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470006920, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таранівка Зміївського району Харківської області, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.190, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст.309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Московського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено: за ч. 3 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк               5 років без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Вироком Харківського апеляційного суду від 1 серпня 2019 року вирок Московського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2017 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_6 покарання: за ч. 1 ст. 190 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк                       7 років без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з моменту взяття під варту, з 11 липня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VIII                        від 26 листопада 2015 року), зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 9 жовтня 2009 року                          по 16 жовтня 2009 року включно, з 11 липня 2017 року по 19 липня 2018 року включно, та з 18 квітня 2019 року до 1 серпня 2019 року включно, у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він                 9 жовтня 2009 року близько 1 год, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою групою осіб,  взявши у коридорі вказаної квартири ключі від автомобіля "Фольксваген Гольф Плюс", який належить ОСОБА_8 , 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, з метою використання транспортного засобу без дозволу власника для особистих потреб, запропонував ОСОБА_9  незаконно заволодіти вказаним автомоблем та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, не маючи права на користування вказаним транспортним засобом, без дозволу власника, відкрив транспортний засіб та сів за кермо транспортного засобу, а ОСОБА_9 на переднє пасажирське сидіння. Далі ОСОБА_6 завів автомобіль "Фольксваген Гольф Плюс", реєстраційний номер НОМЕР_1 , зрушив з місця, тим самим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб. Цього ж дня близько 2 год ОСОБА_6 , перебуваючи за кермом вищевказаного транспортного засобу,  та, рухаючись біля буд. № 256 по просп. Московському у м. Харкові, не впорався з керуванням автомобіля та допустив зіткнення з деревом, внаслідок чого зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 84 207 грн. 4 коп.

17 червня 2010 року близько 23 год 30 хв ОСОБА_6 , перебуваючи на             вул. Полтавський Шлях, 153 у м. Харкові, шляхом зловживання довірою, під приводом того, що йому потрібно здійснити дзвінок, попросив у               ОСОБА_10 мобільний телефон ТМ Nokia 5130 Express music та зник з місця злочину і розпорядився майном ОСОБА_10 на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 512 грн.

21 червня 2010 року близько 18 год 40 хв ОСОБА_6 , перебуваючи біля     буд. 16 на вул. Данилевського у м. Харкові, у невстановленої в ході судового розслідування особи незаконно придбав паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс загальною вагою - 6,9136 грамів, який зберігав при собі без мети збуту. Близько 19 год 35 хв біля зазначеного будинку ОСОБА_6 , був зупинений працівниками поліції, які в  ході огляду виявили та вилучили паперовий згорток з канабісом масою у перерахунку на суху речовину - 6,8979 грамів, також було вилучено з кишені шортів канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину – 0,0157 грамів, загальною масою- 6,9136 грамів, які ОСОБА_6 незаконно зберігав при собі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , просить змінити вирок Харківського апеляційного суду від 1 серпня 2019 року, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Захисник зазначає, що судом апеляційної інстанції не врахованощире каяття обставиною, яке пом`якшує покарання, при призначенні покарання за ч. 3                ст. 289 КК. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про тривале переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.

Захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки даним про особу ОСОБА_6 та фактичним обставинам справи.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив відмовити у їх задоволенні.

Захисник ОСОБА_7 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що у касаційній скарзі просив захисник.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст.190,                       ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст.309 КК у касаційному порядку не оскаржуються.

Доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував всі обставини, що пом`якшують покарання, та не вважає можливим призначення засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК, є безпідставними.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора судом апеляційної інстанції було скасовано вирок Московського районного суду м. Харкова  від 12 грудня  2017 року в частині призначеного  ОСОБА_6   покарання та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 289 КК у виді позбавлення волі строком на  7 (сім) років, без конфіскації майна; за ч. 1 ст.190 КК у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки; за ч.1 ст.309 КК у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на  7 (сім) років, без конфіскації майна. Тобто судом апеляційної інстанції ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання без застосування ст. 69 КК та в межах санкції ч. 3 ст. 289 КК.

За змістом ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 69 КК суд вправі застосувати її положення і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті), або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з обов`язковим урахуванням особи винного.

Суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, дотримався вимог ст. 65 КК, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який врахував, що один із злочинів, вчинених ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 12 КК віднесено до категорії особливо тяжких; дані про особу винного, який в силу ст. 89 КК судимостей не має, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом синдром залежності від канабіноїдів, пройшов повний курс лікування у наркологічному відділенні Харківської обласної клінічної наркологічної лікарні.

Відповідно до ст. 66 КК обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 309 КК, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. За епізодом вчинення  обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, судом враховано

факт ненастання від зазначеного злочину тяжких наслідків, тривалий час, який пройшов з дати скоєння злочинів та з якого до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 не притягувався. Відповідно до ст. 67 КК обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, доводи захисника про неврахування обставин, що пом`якшують покарання, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_6 неможливо без ізоляції від суспільства, а саме з реальним відбуттям остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч.1 ст. 70 КК у виді позбавлення волі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав неможливим застосування до засудженого положень ст. 69 КК.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6   мінімального покарання у межах санкції ч. 3 ст. 289 КК, за якою його визнано винуватим.

Колегія суддів вбачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім  для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК.

Доводи захисника, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про тривале переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Ця обставина встановлена судом апеляційної інстанції, який вказав період переховування ОСОБА_6 на підставі даних, наданих стороною обвинувачення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК, не встановлено.

Підстав для зміни вироку суду апеляційної інстанції, як про це йдеться в касаційній скарзі захисника, не вбачається, а тому його касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Верховного Суду погодилася з мотивами ухваленого рішення судом апеляційної інстанції та не встановила явної невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

За таких обставин оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Вирок Харківського апеляційного суду від 1 серпня 2019 року залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                  ОСОБА_3