Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 328/2577/18

провадження № 51-3022км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                           ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                        ОСОБА_6 ,

засудженого                                   ОСОБА_7 ,

потерпілого                                     ОСОБА_8 ,

представника потерпілого          ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12018080000000224, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Токмак Запорізької області, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 17 січня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Стягнено з ОСОБА_7 на корить потерпілого ОСОБА_8 6 926,70 грн матеріальної та 140 000 грн моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, 02 серпня 2018 року, близько 20 год 25 хв., ОСОБА_7 , керуючи автомобілем "Fiat Regata" д/н НОМЕР_1 автодорогою Енергодар-Василівка-Бердянськ в с. Покровське Токмацького району Запорізької області з боку м. Токмака в напрямку м. Запоріжжя, у порушення вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, рухався зі швидкістю понад 59,2 км/год, що перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті. При цьому під час перетину ОСОБА_10 проїзної частини справаналіво по ходу руху автомобіля, ОСОБА_7 , маючи технічну можливість уникнути наїзду, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, та скоїв наїзд на пішохода. У результаті цього ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді численних травм тіла, що у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що апеляційний суд при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не врахував тяжкість кримінального правопорушення, наслідки у виді смерті людини, його позицію. Також вказує, щовсі наведені в ухвалі дані про особу засудженого та обставини, враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність, на його думку, доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 підтримали доводи касаційної скарги.

Прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , посилаючись на необгрунтованість доводів касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, при цьому засуджений надав копії квитанцій на підтвердження часткового відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 76 123, 1 грн.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно приписів ст. 75 ККУкраїни якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, який характеризувався позитивно, має на утриманні дітей 2011 та 2018 років народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, досудову доповідь органу пробації, відсутність судимості в силу ст. 89 КК України, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування моральної шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання і прийняв рішення про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, з урахуванням наведеного суд не знайшов підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Разом з цим, задовольняючи апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , апеляційний суд свого рішення про його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 ККУкраїни належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, з урахуванням характеру вчиненого злочину, наслідків у виді смерті людини та позиції потерпілого, який наполягав на призначенні суворої міри покарання та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Переглядаючи вирок, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, свій висновок щодо можливості виправлення ОСОБА_7 із застосуванням ст. 75 ККУкраїни, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження та позиції потерпілого не обґрунтував, тим самим порушив вимоги ст. 419 КПКУкраїни.

З урахуванням викладеного, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе судове рішення.

У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, що пом`якшують покарання та можуть вплинути на його призначення, звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                      ОСОБА_2                                ОСОБА_3