Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

03 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 308/8903/13-к

провадження № 51-991ск20

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі – КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі повинні зазначатися назва суду, якому вона адресується, вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування, конкретне прохання особи, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд касаційної інстанції вправі ухвалити відповідно до вимог ст. 396 КПК 1960 року.

Проте наведених вимог процесуального закону засудженим ОСОБА_2 не дотримано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у скарзі зазначається назва суду, якому вона адресується. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений ОСОБА_2 неправильно зазначив найменування суду касаційної інстанції, до якого подав скаргу.

Також, відповідно до вказаних норм закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Зокрема, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вказуючи на істотні порушення кримінально-процесуального закону судом першої та апеляційної інстанцій, як на підставу для визнання оскаржуваних рішень незаконними, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням ст. 370 КПК 1960 року не наводить. Натомість засуджений, наводить доводи, які стосуються однобічності і неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, що відповідно до ст. 367 КПК 1960 року є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції та, водночас, згідно зі ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Також, відповідно до ч. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.

Частиною 1 ст. 396 КПК 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу. Проте, зазначені в касаційній скарзі вимоги засудженого не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону і суперечить одна одній.

Згідно з ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, але засудженим ОСОБА_2 не додано до касаційної скарги завіреної належним чином копії вироку суду першої інстанції.

Крім того, при зазначенні підстав для скасування оскаржених судових рішень, засуджений ОСОБА_2 посилається на норми Кримінального процесуального кодексу України 2012 року.

Однак слід зазначити, що відповідно до п. 15 Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України в редакції від 17 січня 2012 року апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

З огляду на вищезазначене, та як вбачається з матеріалів за скаргою, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року постановлений в порядку, передбаченому КПК 1960 року, а тому посилання засудженого в касаційній скарзі на норми статей КПК 2012 року, не відповідають вимогам закону.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 383, 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя

у х в а л и в:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                ОСОБА_1