Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

02 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 1-652/11

провадження № 51-857ск20

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу.

Проте наведених вимог процесуального закону захисником не дотримано.

Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 рокув скарзі не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного судами першої та апеляційної інстанцій істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статтей 370, 371 КПК 1960 року. Натомість захисник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин справи та посилається на однобічність і неповноту судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 367–369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.

Також, у поданій скарзі особі необхідно зазначити, серед іншого, прохання до суду касаційної інстанції, яке має узгоджуватися з правилами ст. 396 КПК 1960 року (рішення суду за результатами касаційного розгляду). При цьому слід мати на увазі, що законодавець не уповноважив касаційний суд постановляти рішення про виправдування особи.

Наведене захисник залишив поза увагою, адже заявлена вимога про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної суду з виправданням засудженої, суперечить згаданій нормі процесуального права.

Окрім того, захисником ОСОБА_3 не надано документів, які підтверджували б, що він, відповідно до ст. 384 КПК 1960 року є особою, що має право подачі касаційної скарги в інтересах ОСОБА_2 .

Також, відповідно до ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується, проте захисником не додано необхідної кількості копій касаційної скарги для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 383, 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя

п о с та н о в ив:

Відмовити захиснику засудженої ОСОБА_2 – адвокату ОСОБА_3 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року щодо ОСОБА_2 для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                ОСОБА_1