Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 464/2954/17

провадження № 51-4108км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання           ОСОБА_4 ,

прокурора                           ОСОБА_5 ,

засудженого                        ОСОБА_6 ,

захисника                             ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше неодноразово судимого, останній раз – за вироком Франківського районного суду м. Львова від                               13 грудня 2013 року за ч. 2  ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, такого що відбув покарання, однак судимість якого не погашено,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки.

Вирішено цивільний позов і питання щодо речових доказів.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він 17 квітня 2017 року, перебуваючи в приміщенні магазину "Алко-Маркет", що на вул. Сихівській, 14 у м. Львові, повторно завдав одного удару в груди потерпілій ОСОБА_8 - продавцю магазину, яка була в цей час за прилавком, унаслідок чого завдав їй фізичний біль, після чого відкрито викрав з її шиї (зірвав) золотий ланцюжок вагою 5 г. та з викраденим майном втік з магазину, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 5000 грн.

21 квітня 2017 року ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину "Алкоголь-Тютюн", що на вул. Драгана, 12 у м. Львові, повторно, підійшовши до продавця вказаного магазину ОСОБА_9 , яка в цей час була за прилавком, відкрито викрав з її шиї (зірвав) частину золотого ланцюжка і золотий хрестик із розп`яттям, після чого з викраденим втік, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2500 грн.

За вироком Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційні скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить скасувати та призначити новий розгляду в суді першої інстанції.

Вважає, що вина ОСОБА_6 не доведена допустимими доказами, суд не надав належної оцінки показанням засудженого та безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_10 .

Зазначає, що суд задовольнив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, однак на стадії дослідження письмових та речових доказів оптичні диски не було досліджено. Крім того, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення психофізіологічного експертного дослідження та залучення спеціаліста для відібрання зразків для проведення судово-портретної експертизи, а також про допит свідка ОСОБА_11 .

На думку захисника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки особі ОСОБА_12 , тяжкості вчиненого злочину, тому, що засуджений має інвалідність ІІІ групи, потребує частого лікування у спеціалізованих медичних закладах, позитивно характеризується за місцем проживання, має цивільну дружину, яка має інвалідність ІІ групи, утримує батька і малолітню дитину.

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Захисник ОСОБА_7 уточнив свої касаційні вимоги і просив скасувати вирок Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав уточнені касаційні вимоги свого захисника та доводи, зазначені у його касаційній скарзі.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно  до  ст. 433  Кримінального   процесуального  кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що, зокрема, вказує захисник, не є підставою для перегляду кримінального провадження в касаційному порядку, а отже, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Ст. 94 КПК встановлено, що суд, приймаючи відповідне процесуальне рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку.

За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину та кваліфікації його дій за  ч. 2 ст. 186 КК суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Зокрема, вину ОСОБА_6 підтверджено показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні вказала, що працює продавцем у магазині "Алко-Маркет", 17 квітня 2017 року вона перебувала на робочому місці, разом із нею була її напарниця ОСОБА_13 . Близько 18 год у магазин зайшов ОСОБА_6 , який за кілька хвилин вийшов. Через деякий час він повернувся, дав гроші, щоб придбати пляшку горілки. Коли вона наблизилася до засудженого, він несподівано завдав їй удару в груди, схватив за ланцюжок, який був на шиї, зірвав його і вибіг з магазину. Наполягала, що ОСОБА_6 добре запам`ятала, і ствердила, що обвинувачений, який перебуває в залі судового засідання, це та сама особа, яка зірвала у неї з шиї золотий ланцюжок; показаннями потерпілої ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні показала, що працює продавцем у магазині "Алкоголь-Тютюн", 21 квітня 2017 року вона перебувала на робочому місці. Близько 16 год. у магазин зайшов ОСОБА_6 та попросив сигарети. Вона дала йому сигарети і назвала їх ціну, натомість ОСОБА_6 сказав, що в нього не вистачає грошей та згодом вийшов із магазину. Через декілька хвилин він повернувся у приміщення магазину, знову попросив сигарети і почав говорити, що його не влаштовує ціна. Під час розмови він різко схопив золотий ланцюжок та хрестик, які були на її шиї, та зірвав їх, відштовхнув її і вибіг з магазину. Від поштовху вона впала, а коли піднялась, то побачила, що від золотого ланцюжка залишилася лише частина. ОСОБА_6 вона добре запам`ятала, ствердила, що обвинувачений, який перебуває в залі судового засідання, є тією самою особою, яка зірвала у неї з шиї золотий ланцюжок та хрестик.

Викладені потерпілою ОСОБА_8 обставини вчинення злочину підтверджені показаннями свідка ОСОБА_13 та узгоджуються з протоколами прийняття заяви від 19 та 21 квітня 2017 року, протоколом огляду предметів від 22 квітня 2017 року, постановою про визнання речових доказів від 22 квітня 2017 року та даними протоколів пред`явлення особи для впізнання від 22 квітня 2017 року.

Суд обґрунтовано зробив висновок, що показання засудженого стосовно його непричетності до інкримінованих злочинів є непереконливими і нелогічними, та правильно розцінив таку позицію, як намагання завадити встановленню істини у справі та уникнути покарання за умисні злочини.

Крім того, показання свідка ОСОБА_10 правильно в судовому засіданні не взято до уваги, оскільки свідок є батьком засудженого та надав їх з метою сприяння сину уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Посилання захисника на те, що суд не дослідив оптичний диск ВХ.39692 В2448/3КТ, не були підтверджені, оскільки документи, збережені на оптичному носії, містяться в матеріалах кримінального провадження (а.с.194 - 206).  Суд надав оцінку, згідно якої вбачається що телефон ( НОМЕР_1 ) фіксувався базовими станціями, котрі покривають просп. Червоної Калини, та врахував, що вул. Сихівська, де було скоєно злочин, є прилеглою територією. Крім того, переконливих доказів щодо належності та користування вказаним номером саме засудженим сторона захисту не надала.

Суд розглянув клопотання про призначення психофізіологічного експертного дослідження та обґрунтовано відмовив у його задоволенні у зв`язку з тим, що потерпіла ОСОБА_9 не надала згоди на проведення експертизи.

Крім того, у судовому засіданні сторона захисту відкликала клопотання про проведення судово-портретної експертизи.

У задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_11 , яка була співмешканкою ОСОБА_6 , суд обґрунтовано відмовив, оскільки остання перебувала під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні та мала побачення з засудженим, крім того під час досудового розслідування клопотань про допит свідка ОСОБА_11 не надходило.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК і роз`яснень, наведених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7  "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається із судового рішення, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував:

- ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, які відповідно до ст. 12 КК є тяжкими;

- особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_11 , яка має інвалідність ІІ групи та має малолітню дитину;

- стан здоров`я ОСОБА_6 , який має інвалідність IIIгрупи загального захворювання;

- відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій і вважає, що з урахуванням обставин провадження, наслідків вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, стану здоров`я призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що враховуючи тяжкість вчинених злочинів, особу засудженого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, будучи звільненим з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і за спливом незначного проміжку часу знову вчинив тяжкі корисливі злочини, виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливі без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим виключив можливість застосування ст.75 КК.

Вирок апеляційного суду відповідає положенням статей 374, 420 КПК, підстав вважати його невмотивованим колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року стосовно ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                         ОСОБА_3