Судове рішення · Постанова
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
- Справа №
- 335/11196/17
- Дата
- 20 лютого 2020 р.
- Суддя
- Наставний Вячеслав Володимирович
- ст. 190 КК
Також цитує: ст. 75 КК · ст. 76 КК
Джерело: дані реєстру
Висновок щодо застосування норми права
Мотиви Верховного Суду
Що вирішив суд
Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.
Текст рішення
Оригінал у реєстріРішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.
Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 335/11196/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/807/1108/19
Провадження № 51 – 5658 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060002094 від 07 червня 2017 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердянська Запорізької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за ст. 190 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2019 року
ОСОБА_6 засуджено ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути з представника неповнолітньої ОСОБА_6 – ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 20 799 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 07 червня 2017 року приблизно о 19 годині за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, на сходовому майданчику біля входу до квартири АДРЕСА_3 , яку було завчасно орендовано зазначеною особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 під приводом перевірки та подальшого придбання ноутбуку марки "Lenovo Z50-70" незаконно заволоділа ним, через вікно покинула квартиру і передала ноутбук особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, для подальшого продажу, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 20 799 гривень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу її захисника – адвоката ОСОБА_8 – без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_11 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що має місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки єдиним доказом винуватості ОСОБА_6 є показання потерпілого ОСОБА_10 . Указує на те, що судом не спростовано версію захисту щодо введення ОСОБА_6 в оману чоловіком на ім`я ОСОБА_12 і відсутності у неї наміру заволодіти чужим майном. Зазначає, що судом у порушення ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України не встановлено розмір заподіяної шкоди, а копію чека, який міститься в матеріалах кримінального провадження, вважає неналежним та недопустимим доказом, оскільки оригінал чека не надавався стороні захисту для ознайомлення ні в ході досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, ні під час судового розгляду. Звертає увагу, що в копії чека зазначено про ноутбук "Lenovo Ideapad 75", а за показаннями потерпілого у нього було викрадено ноутбук "Lenovo Ideapad Z50-70". Указує на те, що суд апеляційної інстанції доводи про об`єкт злочину не розглянув та не надав відповідей на них. Крім того, указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році".
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Захисник ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_6 посилався на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, просив його скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити.
Серед доводів апеляційної скарги захисник указував, у тому числі, на те, що в матеріалах кримінального провадженні відсутні докази на підтвердження вартості викраденого у ОСОБА_10 майна та його належності потерпілому. Також зазначав, що копія чека, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, є неналежним і недопустимим доказом, оскільки оригінал чека не надавався стороні захисту для ознайомлення ні в ході досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, ні під час судового розгляду.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України).
При розгляді кримінального провадження суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її
заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Згідно зі ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушення.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі
№ 420/1667/18, імперативність ст. 242 ч. 2 п. 6 КПК України у редакції Закону від
13 травня 2014 року № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою заволоділа ноутбуком марки "Lenovo Z50-70" вартістю 20 799 гривень. Таких висновків суд першої інстанції дійшов виходячи із показань потерпілого ОСОБА_10 . Також суд у мотивувальній частині вироку, мотивуючи рішення про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальної шкоди в розмірі 20 799 гривень, послався на копію чеку магазину "MOYO".
Разом з тим, як видно із зазначеної копії чеку в ньому зазначено вартість 20 799 гривень товару під назвою ""Lenovo Ideapad 75", а не "Lenovo Z50-70", за заволодіння яким засуджено ОСОБА_6 .
Суд апеляційної інстанції зазначених доводів сторони захисту про вартість та належність конкретного предмету злочину - ноутбука марки "Lenovo Z50-70", про наявність вказаних суперечностей не перевірив та не надав мотивованих відповідей на них, лише зазначивши, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють позицію сторони захисту під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції і чому була надана відповідна оцінка.
Проте, зазначивши у вироку про заволодіння ноутбуком марки "Lenovo Z50-70" вартістю 20 799 гривень, суд першої інстанції не обґрунтував своїх висновків про вартість цього ноутбуку з посиланням на конкретні докази, враховуючи зазначені суперечності щодо предмету злочину.
Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника
ОСОБА_8 – задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги про невинуватість
ОСОБА_6 , неналежність і недопустимість доказів, а також наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 положень Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.
А як вирішували справи, схожі на вашу?
Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.
Перевірити мою справу