Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

24 лютого 2020 року

м. Київ

провадження № 51-942 ск 20

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Балтського районного суду Одеської області

від 01 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 листопада

2019 року.

У касаційній скарзі засуджений та його захисник порушують питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК)

в редакції 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним

у ст. 350 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК в редакції 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, у чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.

Підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом, визначено у ч. 1 ст. 398 КПК в редакції 1960 року, з якої вбачається, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу.

У касаційній скарзі засудженого та його захисника не наведено доводів,

які обґрунтовують підстави, передбачені ст. 398 КПК в редакції 1960 року для скасування оскаржуваних судових рішень, а саме не зазначено які істотні порушення кримінально-процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону допущені судами при розгляді даної справи, які можуть бути предметом касаційного розгляду.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповнота досудового і судового слідства, на які посилаються засуджений та захисник,

як на підстави для скасування судових рішень, не є предметом касаційного розгляду.

Крім того, засуджений та захисник оскаржують вирок Балтського районного суду Одеської області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного суду

від 14 листопада 2019 року і додають копії цих судових рішень. Проте на першій сторінці касаційної скаргу вони вказують, що подають скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 травня 2018 року.

Касаційна скарга має містити прохання яке б відповідало вимогам ст. 396 КПК

в редакції 1960 року. Однак як убачається з касаційної скарги, прохання засудженого

та його захисника не узгоджується із зазначеною статтею, оскільки воно

є альтернативним,  так як скаржники просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий апеляційний розгляд, або закрити справу, якщо будуть встановлені обставини, передбачені ст. 11-1 КПК в редакції 1960 року.

До того ж зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений та захисник оскаржують судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а прохання сформульовано щодо скасування тільки ухвали апеляційного суду. Тому суду касаційної інстанції

не зрозуміло, чи скаржники оскаржують тільки ухвалу апеляційного суду, чи вирок суду першої інстанції також.

Згідно ч. 2 ст. 388 КПК в редакції 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу

не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання постанови про відмову у витребовуванні справи.

Керуючись ст. 388 КПК України в редакції 1960 року, п. 11, п. 15 Розділу ХI "Перехідні положення" в редакції Закону України від 03.10.2017 року, суддя

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_3

у витребовуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2

для перевірки у касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                               ОСОБА_1