Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 682/1614/18

провадження № 51-3101км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                    ОСОБА_1 ,

суддів:                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання         ОСОБА_4 ,

прокурора                         ОСОБА_5 ,

засудженого                     ОСОБА_6 ,

захисника                          ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2019 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2018 року заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2003 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 березня 2019 року ухвалу місцевого суду скасував, провадження за заявою засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2003 року за нововиявленими обставинами закрив.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Стверджує, що висновки суду належним чином не обґрунтовані, тому судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте передчасно, без повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що він вже звертався з такою самою заявою, з тих самих підстав, яку раніше по суті було розглянуто, оскільки в тій заяві були вказівки про вчинення менш тяжкого злочину.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 наполягали на задоволенні касаційної скарги за доводами, викладеними у ній.

Прокурор просила відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника, стверджувала, що судове рішення є законним та обґрунтованим.

Потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження і доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та  процесуального права.

Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При цьому статтею 412 КПК  передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовим рішенням місцевого суду, яким його заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2003 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій порушував вимоги про скасування судового рішення. Стверджував про наявність нововиявлених обставин, не врахованих належним чином при розгляді попередніх його заяв, та зазначав про неправомочність, на його думку, складу суду, який постановляв вирок стосовно нього, так як судді ОСОБА_10 і ОСОБА_11 присяги не складали.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу місцевого суду в порядку апеляційної процедури, дійшов висновку про порушення судом вимог кримінального процесуального закону, враховуючи таке.

Як зазначив апеляційний суд, у матеріалах провадження наявна копія заяви ОСОБА_6 від 07 березня 2017 року, адресована Славутському міськрайонному суду Хмельницької області (аркуші справи 44 – 47, том 1), в якій засуджений порушував питання про перегляд вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2003 року за нововиявленими обставинами, оскільки судове рішення, на його думку, було постановлене, у тому числі, суддями ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які присяги судді не складали та не підписували (справа № 682/751/17).

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 17 жовтня 2017 року, залишеною без зміни Апеляційним судом Хмельницької області від 24 січня 2018 року, вищезазначену заяву залишив без задоволення (аркуші справи 48-50, том 1).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (пункт 41 рішення у справі "Абрамова проти України" від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).

Разом з тим Ізяславський міськрайонний суд Хмельницької області, ухвалу якого оскаржував заявник, уваги на ці обставини не звернув та помилково розглянув заяву ОСОБА_6 , подану з аналогічних підстав, які по суті заявлених вимог були розглянуті іншим місцевим судом.

Принцип юридичної визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Він передбачає повагу до принципу res judicata (остаточності рішень суду) і наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого і неспростовного характеру (пункт 40 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03; пункт 52 рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia) від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99).

Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості неодноразового звернення до різних місцевих судів, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, для здійснення провадження за нововиявленими обставинами, з огляду на особливості "екстраординарного" перегляду судових рішень у порядку глави 34 КПК.

Розгляд заяви ОСОБА_6 за викладених обставин цієї справи призвів у дійсності до перегляду ухвали іншого місцевого суду, який надав правову оцінку обставинам, викладеним заявником, розглянувши його заяву по суті, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження за нововиявленими обставинами з належним умотивуванням прийнятого рішення, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницькогоапеляційного суду від 19 березня 2019 року – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |