Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

11 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 157/774/18

провадження № 51-4160км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника                                                   ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

потерпілої                                                   ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої                         адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030090000172, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК) не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; утриматись від відвідування закладів громадського харчування, де здійснюється реалізація та споживання алкогольних напоїв.

Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на лікування потерпілої ОСОБА_8 в розмірі 12927 грн 86 коп., понесені Волинською обласною клінічною лікарнею.

Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 травня 2019  року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 19 квітня 2018  року приблизно о 7-й год., знаходячись у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання у вітальні квартири АДРЕСА_2 , під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин зі своєю матір`ю ОСОБА_8 , умисно завдав їй не менше одного удару обухом сокири в голову, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі – прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання, при цьому не дослідив обґрунтованість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Вказує на те, що апеляційний суд не врахував тяжкість злочину, вчиненого ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння, а також всіх даних про особу винного та обставин кримінального провадження, які, на думку прокурора, свідчать у своїй сукупності про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Потерпіла ОСОБА_8 , її представник – адвокат ОСОБА_9 та засуджений ОСОБА_6 подали заперечення, в яких просять зазначену ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Водночас до заперечення засуджений ОСОБА_6 долучив лист Камінь-Каширського РС філії Державної установи "Центр пробації" в Волинській області № 37/4/594-19 від 12 вересня 2019 року та довідку-характеристику № 648/2.2-3 від  12 вересня 2019 року, згідно з якими за місцем проживання він характеризується позитивно, а за час перебування на обліку в центрі пробації покладені на нього судом обов`язки не порушував, до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувався.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпіла ОСОБА_8 та її представник – адвокат ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 просили залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 ,потерпілої ОСОБА_8 , представника потерпілої – адвоката ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та кваліфікація його дійу касаційній скарзі прокурором не оспорюються і не заперечуються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування ст.  75 КК, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, згідно зі ст. 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи в апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції належно перевірив всі доводи апеляційної скарги прокурора,надав на них вичерпні відповіді, навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким керувався. Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 370, 419 КПК.

Так, визнаючи безпідставними доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, апеляційний суд зазначив, що місцевим судом при призначенні ОСОБА_6 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який відповідно до ст. 89 КК вважається раніше не судимим, має постійне місце реєстрації та проживання, працює, де виключно позитивно характеризується, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, бере активну участь в спортивних заходах, матеріально утримує як саму потерпілу, так і її матір; думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні суворого покарання.

Також при прийнятті рішення апеляційний суд врахував конкретні обставини кримінального провадження, встановлені судом першої інстанції.

Зокрема, як убачається з вироку, досліджуючи дані, які характеризують особу ОСОБА_6 , місцевий суд взяв до уваги показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 , які вказували на те, що потерпіла систематично зловживала алкогольними напоями, постійно принижувала сина, без дозволу брала зароблені ним кошти, провокувала конфліктні ситуації. При цьому обвинувачений утримував сім`ю, яка складалась із нього, потерпілої та бабусі, надавав їм допомогу.

Водночас апеляційний суд указав на обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а також послався на обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання медичної допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення злочину, повне добровільне відшкодування шкоди.

Крім того, в ході апеляційного розгляду суд дослідив нові характеризуючі дані про особу обвинуваченого, з яких убачається, що ОСОБА_6 позитивно характеризується та є учасником волонтерського руху, пройшов наркологічний огляд, повністю відшкодував витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої.

Виходячи з цих обставин, апеляційний суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст.  121 КК у мінімальному розмірі та про можливість звільнення від відбування покарання обвинуваченого без відбування покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю три роки.

Водночас і колегія суддів касаційного суду, з огляду на сукупність вказаних вище обставин кримінального провадження, також вважає, що у цьому конкретному випадку мали місце підстави для призначення засудженому ОСОБА_6 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст.  121 КК, та для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Отже, призначене судом ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК ґрунтується на положеннях ст.  ст. 50і 65 КК, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і не може вважатися явно несправедливим через його м`якість чи свідчити про неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судового рішення, не встановлено.

Таким чином, касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441–442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                          ОСОБА_3