Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

28 січня 2020 року

м. Київ

справа № 348/2769/18

провадження № 51-3957км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

захисника                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора                                                  ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на  вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року щодо засудженого

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горохолина Богородчанського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2019 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у  кримінальному провадженні.

Івано-Франківський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції участині заходу примусу та 01 серпня 2019 року ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок суду залишив без змін.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, 04 листопада 2018 року близько 19:30 ОСОБА_6 , керуючи у  стані алкогольного сп`яніння технічно несправним автомобілем ВАЗ-21063 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), допустив порушення п.п. "б" п. 2.3., п.п. "а" п.  2.9, п. 12.1, п. 12.3, п. 12.4, п. 31.4 Правил дорожнього руху, унаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 на АДРЕСА_2 . У результаті зазначених дій ОСОБА_9 померла.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді, на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). На обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції за власною ініціативою дослідив характеризуючі дані про особу винного, не надав оцінки висновку органу пробації щодо можливого виправлення ОСОБА_6 , безпідставно вказав на факт залишення засудженим місця події і призначив останньому надмірно суворе покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає вирок апеляційного суду

в межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. У цьому кримінальному провадженні, як убачається з його матеріалів, саме наведеними законодавчими положеннями керувався апеляційний суд при призначенні ОСОБА_6 покарання.

Так, суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи прокурора, наведені в  апеляційній скарзі, дійшов умотивованого висновку про суспільну небезпечність ОСОБА_6 та про неможливість досягнути мети його виправлення

і попередити вчинення нових злочинів без ізоляції засудженого від суспільства. Тому вказаний суд визнав неправильним застосування ст. 75 КК, а призначений ОСОБА_6 захід примусу – невиправдано м`яким.

Ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд урахував те, що ОСОБА_6 вчинив злочин хоча і необережний за формою вини, однак за кваліфікацією тяжкий. При цьому суд також узяв до уваги дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на спеціальних обліках не  перебуває, вперше притягається до кримінальної відповідальності; наявність обставин, що пом`якшують покарання, – повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність до винного претензій з боку потерпілої; обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину в  стані алкогольного сп`яніння; а також думку потерпілої ОСОБА_10 , яка не наполягала на призначенні ОСОБА_6 суворого покарання.

Посилання захисника на те, що засуджений після вчинення злочину не покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, не надав допомоги потерпілій, яка перебувала в  небезпечному для життя стані, спростовуються показаннями ОСОБА_6 , котрий 17 квітня 2019 року в судовому засіданні підтвердив зазначений факт.

З огляду на ці обставини в їх поєднанні з характером та обсягом установлених конкретних протиправних дій засудженого, узявши до уваги всі дані про особу винного та  обставини, які мають правове значення, в тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, апеляційний суд призначив ОСОБА_6 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК.

Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість, призначеного засудженому покарання через суворість, у касаційній скарзі не наведено.

Таким чином апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а  обраний ОСОБА_6 захід примусу відповідає визначеним законом меті та  загальним засадам.

Дослідження апеляційним судом даних про особу винного не суперечить положенням статей 2, 7, 404 КПК, а тому твердження захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції є неспроможними.

Вирок апеляційного суду не суперечить положенням ст. 420 КПК.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваного вироку, під час касаційного розгляду не встановлено. Тому касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не  підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_11 'єва                     ОСОБА_3