Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 362/646/19

провадження № 51-4226 км 19

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

захисника                                                 ОСОБА_6 ,

засудженого                                            ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Яренга Усть-Вимського району

Республіки Комі Російської Федерації,

який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Київський апеляційний суд 17 липня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінив, на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 05 листопада 2018 року приблизно о 10.00, знаходячись на території складських приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , діючи повторно, таємно, викрав ручну дискову пилу "Dewalt", модель DW 62, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 2 133 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_7 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахував особи обвинуваченого, зокрема того, що останній має непогашені судимості, належним чином не вмотивував своїх висновків і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник і засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Щодо доводів прокурора, наведених у поданій касаційній скарзі, то Суд уважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 419 КПК України при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Положенням ст. 75 КК України визначено, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.

Як убачається зі мотивувальної частини вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання – рецидив злочинів, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашені та незняті судимості, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і повторно вчинив корисливий злочин.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із указаним рішенням, оскаржили його до суду апеляційної інстанції, просили вирок суду першої інстанції змінити через безпідставне незастосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційні скарги, визнав обґрунтованим застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання положень ст. 75 КК України, визнавши достатнім для цього щирого каяття, визнання вини обвинуваченим, його скрутного матеріального становища, повернення власнику викраденого майна, а також його позитивну процесуальну поведінку, належне виконання своїх обов`язків щодо явки до суду, відсутність порушень під час судового провадження.

Проте Суд уважає, що, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не виконав з достатньою повнотою вищевказаних вимог закону та в повній мірі не врахував конкретних обставин провадження та особи засудженого, який, маючи непогашені та незняті судимості, на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий злочин.

Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покаранняна підставі ст. 75 КК України суперечать принципу справедливості покарання й не відповідають його меті – виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_7 застосування до нього положень ст. 75 КК України слід уважати необґрунтованим.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                            ОСОБА_3