Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

15 січня 2020 р.

м. Київ

справа № 742/2071/19

провадження № 51-4242км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                   ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                           ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7   на ухвалу судді Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області та в межах кримінального провадження за № 120192702100000495 накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою:                  АДРЕСА_1 , з обмеженням права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном будь-якими особами.

Ухвалою судді Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року відмовлено ОСОБА_6 у прийнятті до розгляду її апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2019 року та повернуто їй апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат                          ОСОБА_7   просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 , внаслідок чого позбавив її права на доступ до правосуддя. Вказує на те, що ОСОБА_6 є потерпілою в цьому кримінальному провадженні та є володільцем майна, на яке накладено арешт, а тому відповідно до вимог ст. 55, ч. 3 ст. 64-2 , ч. 7 ст. 173, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України має право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її  задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 –414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. А вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, ОСОБА_6   було відмовлено у прийнятті до розгляду її апеляційної скарги та повернуто її на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки, на думку судді апеляційного суду,  її подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_6 не долучила документів на підтвердження того, що вона є потерпілою в цьому кримінальному провадженні, а також про її відношення до майна, на яке накладено арешт.

Суд вважає, що такий висновок  суду апеляційної інстанції не ґрунтується на положеннях закону.

Статтею 55 КПК України регламентовано, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Тобто для набуття статусу потерпілого  достатньо подання заяви про вчинення  щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Як вбачається із матеріалів провадження, зокрема з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.п. 5), ОСОБА_6 звернулася з заявою до слідчого про те, що невстановлена особа здійснила підроблення заповіту, який склала її мати ОСОБА_8 . У поданій нею апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказувала про те, що вона зі своєю матір`ю разом проживала з 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 та проживає там й на даний час, і накладення арешту на квартиру зачіпає її інтереси як фактичного володільця цієї квартири.

Однак, суддя-доповідач Чернігівського апеляційного суду належним чином наведені доводи апелянта не перевірив. При цьому Суд звертає увагу, що статтею 24 КПК України  кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню

За  статтею 393 КПК України право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства на звернення до суду вищої інстанції,  забезпечується не лише потерпілому, а й іншим особам, які у розумінні пункту 10 частини 1 статті 393   цього Кодексу охоплюють й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України, адже перешкодили суду  ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката                                    ОСОБА_7   задовольнити.

Ухвалу судді Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року про повернення апеляційної скарги скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                             ОСОБА_3