Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 січня 2020 року

м. Київ

справа № 358/1932/18

провадження № 51-5317км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника                                                     ОСОБА_6 ,

засудженого                                                ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,  уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі — КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богуславського районного суду Київської області від 09 липня                 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 витрати на лікування в розмірі 14 435,45 грн, моральну шкоду – 30 000 грн і витрати на оплату послуг адвоката - 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави за позовом прокурора витрати на стаціонарне лікування потерпілої   ОСОБА_8 у розмірі 15 475,59 грн та 4201,40 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 22 листопада 2017 року о 16 годині 50 хвилин, порушуючи вимоги пп. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – Правила дорожнього руху України), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем "Seat Malaga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався зі швидкістю близько 40 км/год по вул. Васильківській у с. Іванівка Богуславського району Київської області.

Їдучи поблизу будинку № 30 по вул. Васильківській у с. Іванівка Богуславського району Київської області у напрямку до свого подвір`я, розташованого на АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 проявив неуважність та безпечність під час керування транспортним засобом та втратив візуальний контроль за напрямком руху керованого ним автомобіля.

У зв`язку з зазначеним ОСОБА_7 усупереч вимогам п. 1.5, підпунктів "б", "д" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9, пунктів 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не переконавшись у безпечності руху керованого ним транспортного засобу, здійснюючи рух по правому краю дорожнього покриття, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , яка їхала на велосипеді, тримаючись лівого узбіччя, в зустрічному напрямку руху автомобіля.

Після цього ОСОБА_7 , порушуючи пункти "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" п. 2.10 Правил дорожнього руху України, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не зупинивши транспортного засобу, з місця пригоди зник та переховувався у приміщенні власного будинку за місцем свого проживання.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Київський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Богуславського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року – без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок Богуславського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді  першої інстанції.

Захисник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги як допустимим доказ висновок судово - медичної експертизи від 23 липня 2018 року № 69/К, яку проведено не за ухвалою слідчого судді, що є суттєвим порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК), і яку у зв`язку з цим не може бути визнано допустимим доказом. Суд апеляційної інстанції, залишаючи вказаний факт без належної оцінки, допустив також порушення, вказавши суперечні відомості щодо дати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі—ЄРДР).

Також апеляційний суд залишив поза увагою доводи захисту стосовно порушення місцевим судом процедури допиту потерпілої і свідків у справі та безпідставної відмови у перехресному допиті вказаних осіб. Не дано оцінки наявним у протоколі огляду місця події від 22 листопада 2017 року суперечностям щодо місця зіткнення та  наїзду автомобіля на велосипедиста. Крім того, не дано оцінки про те, що повідомлення оперативного чергового про дорожньо-транспортну пригоду зареєстровано після складання протоколу огляду місця події, а відомості до ЄРДР внесені по заяві потерпілої ОСОБА_9 08 грудня 2017 року. Поза увагою суду залишились доводи  щодо порушення органом досудового розслідування строків досудового слідства відповідно до ст. 219 КПК.

Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК у зв`язку з відсутністю в ній обґрунтованих відповідей на всі доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо порушень, допущених  місцевим судом під час прийняття рішення.

Також, суд апеляційної інстанції допустився порушень положень ст. 404 КПК, безпідставно відмовивши у повторному дослідженні доказів у справі.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити. Звернув увагу Суду на  невнесення відомостей до ЄРДР після завершення огляду місця події, що є порушенням ч.3 ст.214 КПК. Так, відомості до реєстру про кримінальне правопорушення у зазначеному кримінальному провадженні внесені 08 грудня 2017 року, тоді як протокол огляду місця події складено 22 листопада 2017 року. Також зазначив, що огляд транспортного засобу (речового доказу) був проведений до внесення відомостей до ЄРДР.

Крім цього, суд першої інстанції за власної ініціативи змінив обвинувачення в частині місця вчинення злочину. Як зазначено в обвинувальному акті, таким місцем є вул. Васильківська, буд. 30 в с. Іванівка Богуславського району, тоді як згідно з протоколу огляду місця ДТП місцем вчинення злочину є АДРЕСА_1 (за повідомленням оперативного чергового вул. Васильківська, буд. 24 в с. Іванівка Богуславського району).

Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні частково підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 , зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано вичерпних відповідей на всі доводи сторони захисту чим допущено порушення ч. 2  ст. 419 КПК, у зв`язку з чим просив суд  ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

До Касаційного кримінального суду надійшла заява представника потерпілої ОСОБА_10 про проведення розгляду справи без участі його та потерпілої ОСОБА_8 . Представник вважає, що доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, є надуманими, просить суд залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, думку засудженого, прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення  (ч. 1 ст. 412 КПК).

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 412 КПКпередбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій, наводячи відповідні доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції, просив його скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити.

Однак, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , усупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів обґрунтованого аналізу всіх доводів, викладених у поданій скарзі, не зіставив наявних у провадженні доказів та не надав відповідей на доводи захисника наведені в апеляційній скарзі, зокрема:

-         щодо порушення строків досудового розслідування;

-         що проведення огляду транспортного засобу автомобіля від 22 листопада 2017 року було здійснено з порушенням ст. 214 КПК тобто до внесення відомостей до ЄРДР, які було внесено 08 грудня 2017 року, тоді як ДТП сталася 22 листопада 2017 року;

-         що протокол огляду місця події від 22 листопада 2017 року, у якому не відображено місце зіткнення автомобіля "Seat Malaga" з велосипедистом та який складено без участі учасників ДТП, вказаний протокол містить суперечності в частині місця вчинення злочину, як зазначено в обвинувальному акті, таким місцем є вул. Васильківська, буд. 30 в с. Іванівка Богуславського району, тоді як згідно з протоколу огляду місця ДТП місцем вчинення злочину є АДРЕСА_1 (за повідомленням оперативного чергового вул. Васильківська, буд. 24 в с. Іванівка Богуславського району);

-         що наявна в матеріалах кримінального провадження постанова про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є доказом, оскільки отримана не в процесуальний спосіб і не може бути доказом у справі;

-         що речові докази велосипед марки Україна" та зимові жіночі чоботи вилучені через рік, стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК не відкривались, а тому на думку захисту не можуть бути використані як джерело доказів у справі;

-         що висновки місцевого суду не містять доказів на підтвердження порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 ;

-         що судом першої інстанції не надано оцінки діям іншого учасника ДТП (велосипедиста), який на думку захисту порушив низку норм Правил дорожнього руху України;

-         що місцевим судом порушено процедуру допиту потерпілої і свідків по справі та безпідставно відмовлено стороні захисту на перехресний допит вказаних осіб.

Апеляційний суд наведені вище доводи захисника ОСОБА_6 належним чином не перевірив і не спростував, внаслідок чого істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а також  допустив протиріччя у викладенні дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, вказавши в ухвалі дату 08 грудня 2018 року, що протирічить матеріалам кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснено формально, без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводів та надання обґрунтованих відповідей на них. Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні обмежився загальними фразами про безпідставність доводів захисника, без посилань на відповідні вимоги кримінального та кримінального процесуального закону, мотивів, з яких він виходив під час постановлення ухвали, у зв`язку з чим це рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК,  а тому відповідно до ст. 438 цього Кодексу підлягає скасуванню, провадження – призначенню новому розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга сторони захисту з огляду на викладене в ній прохання щодо скасування вироку суду першої інстанції – частковому задоволенню.

При новому апеляційному розгляді суду належить в повному обсязі перевірити доводи захисника, зазначені в апеляційній скарзі, а також наведені ним під час касаційного розгляду та з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване процесуальне рішення згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,  Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                         ОСОБА_3