Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 613/314/18

провадження № 51-5202км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого            ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018220220000021 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, уродженця с. Першотравневе та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Богодухівський районний суд Харківської області ухвалою від 05 жовтня 2018 року звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК та закрив кримінальне провадження № 12018220220000021 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду – без змін.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 12 січня 2018 року близько 22:00, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , таємно проникли до приміщення майстерні, розташованої на АДРЕСА_2 , що належить ФГ "Фікс", та викрали належне ОСОБА_10 майно, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на загальну суму 30 035,57 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати їх і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що потерпілим не було відкрито прокурору в порядку ст. 290 КПК копії трудового договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 , що є істотним порушенням вимог КПК. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки суд апеляційної інстанції не спростував усіх доводів прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом.

На час ухвалення судового рішення судом першої інстанції була чинною редакція ст.477 КПК України, у відповідності доп. 3 ч. 1 якої, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), якщо воно вчинене особою, яка  щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, відноситься докримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Законодавець надає потерпілому можливість вибору способу реагування на злочин. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК  може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних із домашнім насильством). Таким чином, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмову потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК  кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У пункті 2ч. 7 ст. 284 КПК, крім іншого, встановлено, що якщо обставини, передбачені п.7 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 05 жовтня 2018 року потерпілий ОСОБА_10 подав до суду заяву про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , оскільки 20 грудня 2017 року між ними було укладено трудовий договір,відповідно до якого ОСОБА_7 зобов`язувався виконувати польові роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором (т. 2, а.п. 116-120).

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 підтвердив наявність у нього з ОСОБА_7 зазначених правовідносин.

Згідно з обвинувальним актом унаслідок вчиненої ОСОБА_7 крадіжки було заподіяно шкоди виключно майновим правам потерпілого ОСОБА_10 , який під час судового розгляду відмовився від обвинувачення.

Місцевий суд обґрунтовано застосував положення ч. 4 ст. 26,   п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК та постановив ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі ч. 7 ст. 284 цього Кодексу, в якій чітко виклав мотиви та підстави її ухвалення, щоґрунтуються на чинному кримінальному процесуальному законі. Крім того, прокурор у судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .

Апеляційний суд відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК переглянув ухвалу суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора, зазначені у якій доводи є аналогічними викладеним у його касаційній скарзі, належно перевірив їх та обґрунтовано відмовив у її задоволенні, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви, з яких виходив під час постановленнясвого рішення,дійшовши умотивованого висновку про правомірність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.

Твердження про те, що потерпілим не були відкриті прокурору в порядку ст. 290 КПКкопії трудового договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування слідчий не з`ясував, у яких стосунках перебували між собою обвинувачений та потерпілий, а сам ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не маючи спеціальних юридичних знань та професійного захисника, не знали, що ця обставина (наявність трудового договору, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ) може мати правове значення у справі. Зазначений трудовий договірбув долучений до матеріалів провадження в суді першоїінстанції в ході судового розгляду.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи і мотиви не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях, та не ставлять під сумнів їх законність.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.

Отже, ухвали місцевого та апеляційного судів повною мірою відповідають вимогам кримінального процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 ,який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції,– без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                          ОСОБА_3