Назад до результатів
Дані реєструПостанова Верховного Суду · Касаційний кримінальний судСправа № 144/1068/17 · 11.12.2019
ЄДРСР

Судове рішення · Постанова

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Справа №
144/1068/17
Дата
11 грудня 2019 р.
Суддя
Ковтунович Микола Іванович
  • ст. 119 КК
  • ч. 1 ст. 119 КК

Джерело: дані реєстру

Обов'язковий висновок

Висновок щодо застосування норми права

Висновок щодо застосування норми праваРезультат ще не прочитано. Висновку щодо застосування норми права ми в цій постанові поки не знайшли.
Не є обов'язковим висновком щодо застосування норми права

Мотиви Верховного Суду

Мотиви Верховного СудуРезультат ще не прочитано. Мотиви можна прочитати в повному тексті нижче.

Що вирішив суд

Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.

Текст рішення

Оригінал у реєстрі

Рішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.

Постанова

іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 144/1068/17

провадження № 51-4013км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого

ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020280000248, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдано.

Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6

про стягнення майнової шкоди.

Вінницький апеляційний суд 15 травня 2019 року апеляційні скарги прокурора

та потерпілої задовольнив, вирок місцевого суду від 22 травня 2018 року скасував

і ухвалив новий, яким визнав винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_6 звільнено від покарання.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди 16 490 грн та 200 000 грн відповідно.

Відмовлено ОСОБА_7 у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

За цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.

11 липня 2016 року приблизно о 17:00 на греблі поблизу ставка "Заводський"

на вул. Виробничій у с. Соболівка Теплицького району Вінницької області

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, побачили за 100 м від берега ОСОБА_9 , який,сидячи у дерев`яному двомісному човні, ловив рибу, та вирішили пожартувати над ним. Підпливши до човна,

ОСОБА_8 заліз у човен. ОСОБА_6 також почав у нього залазити проте почала набиратись вода і човен став тонути, тому усі троє зістрибнули у воду. Перебуваючи у воді, ОСОБА_8 потягнув човна до берега, а ОСОБА_9

та ОСОБА_6 залишилися у воді. Після цього ОСОБА_6 , діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 , хоча міг та повинен був їх передбачити, зважаючи на об`єктивні обставини (відсутність людей поблизу, глибину ставка, і те, що потерпілий був одягнений) знаючи, що потерпілий добре вміє плавати, не бажаючи настання його смерті, вирішив пожартувати над ним і руками почав занурювати потерпілого під воду, внаслідок чого ОСОБА_9 захлинувся водоюта помер.

Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали,

а також короткий зміст заперечень

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить вирок апеляційного суду

від 15 травня 2019 року скасувати, кримінальне провадження закрити у зв`язку

з відсутністю події та складу кримінального правопорушення, недоведеністю, що в діянні є склад кримінального правопорушення, а в задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 відмовити повністю.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд ухвалив незаконне

та необґрунтоване судове рішення, оскільки формулювання обвинувачення не містить способу вчинення кримінального правопорушення. На думку засудженого, в апеляційному суді не доведено об`єктивної сторони злочину ст. 119 КК,

не зазначено, які дії призвели до вбивства через необережність

ОСОБА_9 . Усупереч вимогам статей 86, 97 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд апеляційної інстанції визнав допустимими доказами та прийняв показання потерпілої ОСОБА_7 , свідків

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є показаннями з чужих слів, та не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_8 . Вказані обставини, на думку засудженого, є підставою для закриття кримінального провадження та ухвалення виправдувального вироку.

Потерпіла ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити вирок апеляційного суду від 15 травня 2019 року в частині вирішення цивільного позову, збільшивши розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута з ОСОБА_6 на її користь, до 300 000 грн. Звертає увагу на те, що апеляційний суд не зважив на обставини, що підтверджують її страждання через втрату єдиного сина, та безпідставно зменшив заявлений нею розмір відшкодування моральної шкоди.

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на невинуватість, просить відмовити у задоволенні вимог, викладених у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_7 .

У письмових поясненнях, які по суті є запереченням на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 зазначає про безпідставність вимог засудженого та просить відхилити його скаргу.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 та заперечував проти касаційної скарги засудженого.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК.

Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди

з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Як зазначено у ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, суд апеляційної інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6

у вчиненні вбивства через необережність послався на показання: потерпілої

ОСОБА_7 про те, що свідок ОСОБА_8 розповідав, що ОСОБА_6 стягнув

з човна ОСОБА_9 у воду; свідка ОСОБА_13 , який підтверджував те, що

ОСОБА_9 був на човні, а засуджений та свідок ОСОБА_8 його шукали,

та згодом чув як ОСОБА_6 кричав, що ОСОБА_9 немає; свідка

ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_6 плив за 3–4 метри позаду ОСОБА_9 ,

а ОСОБА_8 плив з човном; свідка ОСОБА_15 , до якого приходили

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , і якому останній розповідав, що від дій засудженого ОСОБА_9 потонув; свідка ОСОБА_8 про те, що він із засудженим підпливли до човна ОСОБА_9 , а коли ОСОБА_6 залазив у нього, почала набиратися вода, всі зістрибнули з човна, після чого свідок потяг човна до берега, засуджений та ОСОБА_9 залишилися у воді, а згодом ОСОБА_6 крикнув, що ОСОБА_9 не стало.

Свої висновки апеляційний суд також обґрунтував: даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 12 липня 2016 року про виявлений труп ОСОБА_9 ; даними протоколу огляду місця події від 12 липня 2016 року, де зафіксовано відомості про човен, який був біля берега ставка "Заводський"; результатами проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_8 , який оформлений протоколом

від 12 грудня 2016 року, відповідного до якого ОСОБА_8 розповів про обставини, які відбувалися 11 липня 2016 року на ставку "Заводський" за його участю, участю ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ; даними висновку експерта від 12 серпня

2016 року № 79, де причиною смерті ОСОБА_9 зазначено механічну обтураційну асфіксію внаслідок закриття дихальних шляхів водою при утопленні.

Разом з тим, апеляційним судом не надано оцінку показанням свідка ОСОБА_8 , який був безпосереднім учасником події, зокрема й щодо того, що він не розповідав нікому про події біля ставка "Заводський".

Згідно зі ст. 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Кримінальним процесуальним законом передбачено умови допустимості показань із чужих слів як доказів у кримінальному провадженні. У цьому випадку такі докази мають відповідати вимогам, викладеним у статтях 84–89 КПК (ч. 2 ст. 97 КПК). Зазначена норма також містить правила, якими суду слід керуватися при вирішенні питання про допустимість показань з чужих слів як доказів. Вони стосуються значимості таких показань для кримінального провадження, характеристики осіб, що надали первинні та похідні пояснення, умов і способів їх отримання, узгодженості з іншими доказами, наявності заінтересованості у свідків, а також можливості перевірки показань із чужих слів шляхом допиту особи, яка надала первинні пояснення.

Тому, у цьому кримінальному провадженні важливою є оцінка судом показань свідка ОСОБА_8 , оскільки відповідно до ст. 97 КПК від такої оцінки залежить належність, допустимість, достовірність інших доказів у кримінальному провадженні, а саме показань потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , наданих з його слів, і на які апеляційний суд послався при ухваленні судового рішення.

Крім того, апеляційний суд у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, встановив, що засуджений руками почав занурювати ОСОБА_9 під воду, проте, всупереч вимог ст. 370 КПК, належним чином не обґрунтував на підставі яких об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу, дійшов такого висновку, про що обґрунтовано доводить у своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 .

Отже, суд апеляційної інстанції допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК слід визнати істотними, оскільки вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки апеляційний суд не надав власної оцінки вказаним обставинам, та з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції повноважень самостійно встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону не може бути усунуто шляхом зміни вироку. У зв`язку з цим кримінальне провадження необхідно повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на встановлене порушення колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_7 щодо перегляду розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки це, до встановлення винуватості особи обвинувальним вироком суду, буде передчасно.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити частково касаційну скаргу засудженого, скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене у цій постанові, ретельно дослідити обставини кримінального провадження, та, залежно від установленого, постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                             ОСОБА_3

Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.

А як вирішували справи, схожі на вашу?

Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.

Перевірити мою справу