Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 756/2990/17

провадження № 51-4791км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                ОСОБА_1 ,

суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

виправданого                                               ОСОБА_6 ,

захисників                                                     ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100050000006 стосовно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

виправданого у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі –КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року ОСОБА_10 виправдано за ч. 1 ст. 345 КК у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення. Також вирішено щодо питання речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до обвинувального акта від 28 лютого 2017 року, ОСОБА_10 було висунуто обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, за таких обставин.

02 січня 2017 року близько 03:40 у холі приміщення Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві на вул. М. Малиновського, 2-А, у нього виник словесний конфлікт з інспекторами патрульної служби, а саме з лейтенантами поліції  ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" вони є працівниками правоохоронного органу, які виконували свої службові обов`язки та були одягнені у формений одяг працівників поліції).

Вказані працівники поліції побачили ОСОБА_10 , який поводив себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою, принижуючи честь і гідність працівників поліції, та підійшли до нього, на що ОСОБА_13 , виконуючи свої службові обов`язки, зробив зауваження ОСОБА_10 , після чого в останнього виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, усвідомлюючи  неправомірність своїх дій, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, не реагуючи на зауваження працівника поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_10 продовжив висловлюватися нецензурною лайкою до працівників поліції у холі приміщення Оболонського УП. Коли ОСОБА_11 повторно зробив зауваження і попросив ОСОБА_10 залишити приміщення Оболонського УП, останній агресивно відреагував, повернувся до нього та завдав один удар правою рукою в область обличчя ОСОБА_11 , який від  удару відчув  фізичний біль у ділянці носа. Надалі ОСОБА_10 було затримано.

У ході судового розгляду прокурор, у порядку ст. 338 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) змінив обвинувачення, склавши новий обвинувальний акт від  19 лютого 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_10 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину за таких обставин.

01 січня 2017 року інспектором УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_14 у складі автопатруля № 514 для складення адміністративних матеріалів за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до Оболонського УП ГУНП у м. Києві було доставлено ОСОБА_15

02 січня 2017 року близько 03:40, перебуваючи в холі приміщення Оболонського УП ГУНП у м. Києві на вул. М. Малиновського, 2-А, ОСОБА_10 вчинив словесний конфлікт з інспекторами патрульної служби, а саме з лейтенантами поліції  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" вони є працівниками правоохоронного органу, які виконували свої службові обов`язки та були одягнені у формений одяг працівників поліції), з приводу незаконного, на думку ОСОБА_10 , затримання його знайомої ОСОБА_15 .

Вказані працівники поліції побачили ОСОБА_10 , який поводив себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою, принижуючи честь і гідність працівників поліції та підійшли до нього, а ОСОБА_13 , крім того, виконуючи свої службові обов`язки, зробив зауваження ОСОБА_10 , який, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, не реагуючи на зауваження працівника поліції ОСОБА_16 , будучи невдоволеним законними діями працівників патрульної поліції через складення адміністративного протоколу стосовно його знайомої ОСОБА_15 , умисно почав висловлювати погрози фізичним насильством стосовно ОСОБА_16 у холі приміщення Оболонського УП.

Коли працівник поліції ОСОБА_13 повторно зробив зауваження і попросив ОСОБА_10 залишити приміщення Оболонського УП, останній агресивно відреагував та умисно продовжив висловлювати погрози фізичним насильством на його адресу.

Потерпілий, скориставшись наданим йому правом, передбаченим ч. 3 ст. 338 КПК,  підтримав раніше пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК.

Київський апеляційний суд ухвалою від 15 липня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_17 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, з доповненнями заступника прокурора м. Києва ОСОБА_18  – без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд зробив передчасний висновок щодо виправдання ОСОБА_10 , оскільки, на думку прокурора, існують докази винуватості у вчиненні інкримінованого злочину. Висловлює свою незгоду з встановленими фактичними обставинами, наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про невідповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК, у зв`язку з тим, що у ній відсутні відповіді на всі доводи прокурора в апеляційній скарзі, зокрема не надано оцінки заяві ОСОБА_11 від 02 січня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення (заява, на думку прокурора, свідчить про наявність у діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК, оскільки потерпілий сприймав погрози зі сторони ОСОБА_10 реально). Зазначає, що не допитано повторно всіх свідків у кримінальному провадженні.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні прокурор просила задовольнити касаційну скаргу, захисники і виправданий просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі та дати на них мотивовані відповіді.

З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 ці вимоги кримінального процесуального закону належним чином не виконані.

Як убачається з матеріалів справи, не погоджуючись із постановленим виправдувальним вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій навів доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Тобто на обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор навів конкретні доводи, які мав ретельно перевірити апеляційний суд.

Проте апеляційний суд, залишаючи скаргу без задоволення, в мотивувальній частині ухвали виклав зміст вказаних доводів, яких належним чином не перевірив, переконливих мотивів для їх спростування не навів та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення.

Апеляційний суд не обґрунтував довід прокурора про те, що суд першої інстанції не прийняв рішення про обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК, оскільки потерпілий продовжував підтримувати обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі.

Таким чином, з ухвали апеляційного суду видно, що суд, хоч і виклав доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, однак не дав на них всі мотивовані відповіді.

Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати все наведене в постанові, ретельно перевірити викладені в апеляційній скарзі доводи, дати належну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і постановити законне, обґрунтоване та умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100050000006 стосовно ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                               ОСОБА_3