Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/18429/18

провадження № 51-4413км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                   ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

захисників                                                                          ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040007740, за  обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2019 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлену дату, але не пізніше 17 серпня 2018 року, у невстановлені час, місце та спосіб, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно придбав з метою збуту 20 згортків та поліетиленовий пакет з грудкоподібною речовиною синього кольору, в яких знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина у великих розмірах – PVP, масою 4,708 г., а також особливо небезпечна психотропна речовину - МДМА (3,4 – метилендіоксиметамфетамін), масою 1,463 г., та три поліетиленові пакети з клаптиком паперу прямокутної форми, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, - 2С-І-NBOMe, масою 0,009 г.

В подальшому, ОСОБА_8 17 серпня 2018 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 25-Б, маючи на меті незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, залишив під земельним покровом фрагмент паперу прямокутної форми, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2С-І-NBOMe, масою 0,005 г, та за допомогою мобільного телефону виготовив фотознімок, на якому зафіксовано місце розташування схованки. В подальшому, цього ж дня в період часу з 18 години 12 хвилин до 18 години 23 хвилини за адресою: м. Київ, вул. Краківська 25-Б в ході огляду місця події слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП України у м. Києві в присутності двох понятих було виявлено та вилучено фрагмент паперу прямокутної форми, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2С-І-NBOMe, масою 0,005 г., яку ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зберігав у вказаному місці з метою подальшого незаконного збуту.

Крім того, ОСОБА_8 17 серпня 2018 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 25-Б, маючи на меті незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, залишив під земельним покровом фрагмент паперу прямокутної форми, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2С-І-NBOMe, масою 0,002 г, та за допомогою мобільного телефону виготовив фотознімок, на якому зафіксовано місце розташування схованки. В подальшому цього ж дня в період часу з 18 години 41 хвилина до 18 години 54 хвилини в ході огляду місця події слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП України у м. Києві в присутності двох понятих за адресою: м. Київ, вул. Краківська 25-Б, було вилучено фрагмент паперу прямокутної форми, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2С-І-NBOMe, масою 0,002 г, яку ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зберігав у вказаному місці з метою подальшого незаконного збуту.

Крім того, ОСОБА_8 17 серпня 2018 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича 4, маючи на меті незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, залишив під земельним покровом фрагмент паперу прямокутної форми, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2С-І-NBOMe, масою 0,002 г, та за допомогою мобільного телефону виготовив фотознімок, на якому зафіксовано місце розташування схованки. В подальшому цього ж дня в період часу з 19 години 15 хвилин до 19 години 35 хвилин слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві в присутності двох понятих, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича 4, було вилучено фрагмент паперу прямокутної форми, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2С-І-NBOMe, масою 0,002 г, яку ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зберігав у вказаному місці з метою подальшого незаконного збуту.

Крім того, 17 серпня 2018 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 25-Б, працівниками поліції був затриманий ОСОБА_8 , у якого під час проведення особистого обшуку в період часу з 16 години 05 хвилин до 17 години 25 хвилин в рюкзаку, який він тримав при собі, було виявлено та вилучено: 20 (двадцять) згортків та поліетиленовий пакет з грудкоподібною речовиною синього кольору, в яких знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина у великих розмірах – PVP, масою 4, 708 г., а також особливо небезпечна психотропна речовину - МДМА (3,4 – метилендіоксиметамфетамін), масою 1,463 г., яку ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зберігав при собі з метою подальшого незаконного збуту.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що фіксація судових засідань здійснена з порушеннями, оскільки з наявних в матеріалах провадження технічних носіїв інформації убачається, що судове засідання зафіксоване частинами, які перериваються, а окремі частини прослуховуються не чітко.

Також захисник вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення права ОСОБА_8 на захист, оскільки йому не було чітко роз`яснено право на захист.

Крім цього, захисник зазначає, що, оскільки ОСОБА_8 являється мешканцем АР Крим, а характеристика, довідки лікарів нарколога та психіатра, які були досліджені судом, були отримані за місцем його тимчасового проживання в м. Києві, то стверджувати про відсутність психологічних та фізичних вад ОСОБА_8 неможливо, тому вважає, що суд мав призначити експертизу для визначення його психічного стану.

Також у касаційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_8 проживав та навчався в АР Крим, де переважна більшість населення навчається і спілкується російською мовою,  тому він не володіє українською мовою, але судом не вжито заходів щодо забезпечення прав обвинуваченого, передбачених ч. 3 ст. 29 КПК України.

Крім цього, захисник зазначає, що звинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є безпідставним, оскільки зібрані докази ґрунтуються лише на показах обвинуваченого, які належним чином не перевірені, що позбавило можливості застосувати до нього ст. 75 КК України. Вважає, що суд першої інстанції залишив без належної оцінки те, що ОСОБА_8 вчинив лише один епізод збуту наркотичного засобу, негативних наслідків від його дій не настало. Вважає, що не доведено наявність попередньої змови з іншою особою, обвинувачений позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є переселенцем з окупованої території, що дає підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст.438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції було здійснено за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, умов яких було дотримано. За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_8 за ч. 2  ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи касаційної скарги захисника, аналогічні доводам його апеляційної скарги, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є безпідставними.

Зокрема колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги адвоката про порушення права ОСОБА_8 на захист, а також про те, що він не володіє українською мовою, через що у нього виникали труднощі зі сприйняттям процесу. В матеріалах провадження міститься пам`ятка про права та обов`язки обвинуваченого з підписом ОСОБА_9 від 27 грудня 2018 року про її отримання. У п. 5 цієї пам`ятки визначено право обвинуваченого мати захисника, а п. 14 роз`яснено право обвинуваченого користуватися мовою, якою він володіє, а також за необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

При прослуховуванні звукозапису судового засідання в суді першої інстанції встановлено, що на запитання головуючої ОСОБА_8 повідомив, що пам`ятку про процесуальні права та обов`язки отримав, права йому зрозумілі і додаткового їх роз`яснення він не потребує. Також головуючим було поставлене конкретне питання щодо розуміння обвинуваченим української мови, на що він заявив, що мову розуміє. Жодних інших клопотань, у тому числі і щодо залучення захисника чи перекладача, ОСОБА_8 не заявляв.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_8 є мешканцем АР Крим, а характеристика, довідки лікарів нарколога та психіатра, які були досліджені судом, були отримані за місцем його тимчасового проживання в м. Києві. Під час судового розгляду учасники кримінального провадження клопотань про проведення будь-яких експертиз не заявляли, а також судом не було встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК України, для призначення експертиз  незалежно від наявності клопотань. На запитання головуючого щодо стану здоров`я ОСОБА_8 повідомив, що захворювань не має, під час судового розгляду давав чіткі, послідовні пояснення, на поставлені питання відповідав логічно і зрозуміло, тому у суду не було підстав вважати наявними у нього будь-яких психічних вад та призначення експертизи. Підстав на підтвердження цього також не наведено й в касаційній скарзі.

Колегія суддів Верховного Суду також не погоджується з доводами касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції принципу повного фіксування судового засідання з посиланням на положення ч. 7 ст. 412 КПК України. Положення цієї статті передбачають, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасування, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

В матеріалах провадження щодо ОСОБА_8 наявні технічні носії інформації, на яких зафіксовані судові засідання. Технічний запис послідовний, прослуховується і жодних зауважень щодо якості звукозапису судом не встановлено, про що зазначив суд апеляційної інстанції, і з висновками якого погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Крім цього, як убачається з наявних у провадженні матеріалів фіксації судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва, звукозапис судових засідань фактично не переривався, а вказівки на зазначення "кінець звукозапису" і "початок звукозапису", який відбувається протягом однієї секунди під час судового засідання, обумовлені технічними налаштуваннями звукозаписувального комплексу, за допомогою якого здійснюється фіксація судового засідання.

Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог сторони захисту щодо суворості призначеного ОСОБА_8 покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом першої інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, а також враховано, що ОСОБА_10 посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його вік, відношення до вчиненого.

Також за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд визнав обставинами, які його пом`якшують, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину та, урахувавши інші обставини, на які  посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією відповідної частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та обґрунтовано визнав неможливим застосування до засудженого положень статей 69 та 75 КК України.

Колегія суддів убачає, що покарання призначено засудженому відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав повну, всебічну, належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника, та, вказавши підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, відмовив у їх задоволенні. З цим висновком погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                                           ОСОБА_3