Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 766/21944/17

провадження № 51-4699 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

захисника в режимі відеоконференції             ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від             13 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230020003823, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 11 жовтня         2017 року близько 20:00, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , будучи раніше засудженою за ст. 185 КК України, повторно, таємно викрала майно потерпілого ОСОБА_8 , чим спричинила майнову шкоду останньому на суму 3 330 грн.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2018 року – без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що під час досудового розслідування та судового розгляду у суді першої інстанції було допущено порушення права засудженої ОСОБА_7 на захист, та позбавлено можливості користуватись правовою допомогою захисника. Також вважає, що судами не були належним чином оцінені докази у кримінальному провадженні, чим порушено вимоги ст. 94 КПК України. При цьому зазначає, що судом постановлено обвинувальний вирок на підставі допиту одного заінтересованого свідка         ОСОБА_9 та без дослідження речового доказу. Апеляційний суд таких порушень не виправив, та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні захисник підтримала подану касаційну скаргу, прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Доводи касаційної скарги захисника про неправильну оцінку здобутих доказів у кримінальному провадженні колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував на підставі сукупності доказів, зібраних, оцінених та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства.

Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань засудженої ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 , а також даних, що містяться в протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .

Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що після придбання у             ОСОБА_7 викраденого телефону, у той самий день вона продала його іншій особі. В подальшому органом досудового розслідування викрадений ОСОБА_7 телефон відшукати не вдалося.

Як убачається з долученого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування, речовим доказом такий телефон не визнавався. За таких обставин у суду не було можливості, так само як і підстав, для дослідження викраденого телефону у судовому засіданні, про що захисник зазначає у касаційній скарзі.

При цьому судом першої інстанції співставлено й проаналізовано висновок товарознавчої експертизи № 3131-МТ від 26 жовтня 2017 року щодо вартості викраденого телефона "Samsung A500HZDDSEK Champang Gold".

Зазначений висновок експерта визнано судом належним та допустимим доказом, покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 та у колегії суддів не викликає сумнівів щодо його достовірності.

З урахуванням сукупності доказів, зібраних у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що такий висновок експерта є достатнім для встановлення розміру заподіяного злочином збитку.

Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості          ОСОБА_7 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

На переконання колегії суддів, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення є правильною.

Разом з тим, в ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисника про порушення вимог     ст. 94 КПК України колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника про зацікавленість свідка ОСОБА_9 .

Суд першої інстанції, привівши свідка ОСОБА_9 до присяги, дотримуючись вимог процесуального законодавства, безпосередньо допитав свідка та надав її показанням відповідну оцінку. Такі показання свідка ОСОБА_9 також були предметом ретельної перевірки й апеляційного суду.

З огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами, які встановлені судами попередніх інстанцій.

Що стосується доводів захисника про порушення права засудженої ОСОБА_7 на захист, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та звукозаписів судових засідань, під час підготовчого судового засідання, а також під час розгляду кримінального провадження по суті, засудженій ОСОБА_7 було роз`яснено її права, у тому числі право користуватись послугами захисника, вручено відповідні пам`ятки, на копіях яких остання поставила свій особистий підпис. При цьому, в ході судового розгляду ОСОБА_7 своїм правом не скористалась, та не клопотала перед судом про призначення їй захисника.

А тому, враховуючи, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 не є обов`язковою, будь-якого порушення права на захист у даному випадку не встановлено.

Таким чином, доводи касаційної скарги захисника у цій частині колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Апеляційним судом ретельно перевірено доводи апеляційної скарги засудженої ОСОБА_7 , надано на них вичерпну відповідь, належним чином обґрунтовано рішення з наведенням докладних мотивів, з яких таку апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                             ОСОБА_3