Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 208/2823/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/305/19

Провадження № 51 – 2029 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 ,

його захисника                                          адвоката ОСОБА_7 у режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040160001745 від 01 квітня

2017 року,  щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Аламедин Аламединського району  Киргизької Республіки, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз вироком Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2007 року за

ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна,

за ст. 289 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2019 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 31 липня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 6432 гривні 01 копійку на відшкодування матеріальної шкоди та на користь держави 1129 гривень 60 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він у період часу з січня по квітень 2017 року без передбаченого законом дозволу придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи пістолет марки "RG-88" серії

НОМЕР_1 . У подальшому 01 квітня 2017 року у період часу з 15 години 10 хвилин по 15 годину 38 хвилин біля будинку № 48 по вул. М. Грушевського в м. Кам`янське Дніпропетровської області під час огляду у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено зазначений пістолет, який є ручною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, 9-мм самозарядним пістолетом, переробленим саморобним способом із газового пістолета.

Крім того, 20 червня 2017 року приблизно о 21 годині ОСОБА_6 шляхом зриву навісного замка та підбору ключа від врізаного замка проник до приміщення гаражу, який розташований біля будинку АДРЕСА_2 , де виявив автомобіль марки "ЗАЗ 968М" державний номерний знак НОМЕР_2 , належний ОСОБА_8 , і у нього виник умисел на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом.

26 червня 2017 року приблизно о 18 годині ОСОБА_6 , діючи повторно, з корисливих мотивів, викотив автомобіль марки "ЗАЗ 968М" державний номерний знак НОМЕР_2 із гаражу та отримав від ОСОБА_9 , якого ввів в оману щодо свого права власності на зазначений автомобіль, як сплату вартості автомобіля 1900 гривень. Після чого ОСОБА_9 відбуксував автомобіль за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Горького, 150. ОСОБА_6 , розпорядившись викраденим автомобілем, залишив місце вчинення злочину, чим заподіяв ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 6432 гривні 01 копійка.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника – адвоката ОСОБА_7 та прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_10 – без задоволення.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 31 липня 2017 року по 14 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що як гараж, так і автомобіль мали покинутий вигляд, судову експертизу по автомобілю проведено не було, а тому вважає, що його дії неправильно кваліфіковані судом за ст. 289 ч. 2 КК України, а не за ст. 185 ч. 3 КК України. Указує на те, що при призначенні покарання за ст. 289 ч. 2 КК України суд не врахував, що у нього на утриманні перебуває малолітня донька та хвора мати похилого віку, та призначив йому суворе покарання.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник – адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого і просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, кваліфікація його дій та призначене покарання в цій частині в касаційній скарзі не оспорюються.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, суд обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував, що збив навісний замок молотком і проник до гаража, автомобіль продав ОСОБА_11 від свого імені без документів, а гараж планував здати на металобрухт; на показання потерпілої ОСОБА_8 про обставини заволодіння її автомобілем, яка зауважила, що гараж не був занедбаним і мав звичайний вигляд; на показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким ОСОБА_6 пропонував придбати автомобіль марки "ЗАЗ 968М"; на показання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 продав йому автомобіль марки "ЗАЗ 968М" за 2000 гривень, пояснивши, що він належить його дідусеві і документів немає, зазначений автомобіль він відбуксував за допомогою іншого автомобіля; на показання свідка ОСОБА_14 , який на прохання ОСОБА_9 з гаражів за Димитрівським ринком буксиром відтягнув автомобіль марки "ЗАЗ 968М"; показання свідка ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_6 просив у нього акумулятор, щоб завести автомобіль "Запорожець", який за словами ОСОБА_6 був нічийним; на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 05 липня 2017 рок, в ході якого було оглянуто гараж; на дані, які містяться в протоколах пред`явлення особи для впізнання від 18 липня 2017 року, вході яких свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 на фотознімках впізнали ОСОБА_6 як особу, яка продавала автомобіль марки "ЗАЗ 968М", та пред`явлення предмета для впізнання від 19 липня 2017 року, в ході яких потерпіла ОСОБА_8 і свідок ОСОБА_16 впізнали викрадений автомобіль та салон до нього; дані, які містяться в заявах ОСОБА_11 про добровільну видачу номерних знаків, частини кузова, дублюючої таблички, а також чохлів автомобіля; на дані, які містяться в засвідченій копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки "ЗАЗ 968М".

Доводи про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 є необґрунтованими.

Під незаконним заволодінням транспортним засобом у ст. 289 КК України слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі (шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо). Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Тимчасова несправність або відсутність певних деталей на транспортному засобі свідчить лише про певний технічний стан цього транспортного засобу і сам факт неможливості експлуатації транспортного засобу при незаконному заволодінні таким транспортним засобом не свідчить про відсутність ознак злочину, передбаченого      ст. 289 КК України.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив та обґрунтовано послався у вироку  на висновок судової автотоварознавчої експертизи від 12 липня 2017 року № 97.2017, предметом якої був транспортний засіб – автомобіль марки "ЗАЗ 968М" державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , об`ємом двигуна 1197 куб.см.,

1990 року випуску, вартість якого станом на 26 червня 2017 року становить

6432 гривні 01 копійка.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 289 ч. 2 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Що стосується доводів про невідповідність призначеного за ст. 289 ч. 2 КК України покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то вони також є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_6 за ст. 289 ч. 2 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утримання малолітню дитину.   Обставин, які пом`якшують покарання за ст. 289 ч. 2 КК України, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов  обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 289 ч. 2 КК України без конфіскації майна, мотивувавши таке рішення, та остаточне покаранняОСОБА_6 за сукупністю злочинів на підставі      ст. 70 ч. 1 КК України призначив шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 та прокурора на вирок місцевого суду, перевірив доводи сторони захисту, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, визнав їх безпідставними, зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 і скасування судових рішень щодо нього не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня

2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                    ОСОБА_3