Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 759/11640/17

провадження № 51-1641 км 19

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

захисників                                                ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

засуджених                                                          ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілої                              ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Новоселівка Арцизького району

Одеської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, ОСОБА_8 засуджено за:

-                     ч. 2 ст. 121 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;

-                     ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією належного йому майна;

-                     на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією належного йому майна;

-                     на підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2016 року та ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією належного йому майна та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, судові рішення стосовно яких в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_11 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за попередньою змовою, реалізуючи спільний злочинний план, ОСОБА_9 04 березня 2017 року приблизно о 15.00, виконуючи відведену їй роль, зустрілася із громадянином Туреччини – ОСОБА_12 , якому запропонувала разом відпочити в розважальних закладах м. Києва та вжити алкогольні напої, на що останній погодився.

Цього ж дня приблизно о 19.00 ОСОБА_9 і ОСОБА_13 прибули до будинку АДРЕСА_2 та піднялись до квартири АДРЕСА_3 , куди ОСОБА_9 умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна потерпілого завела останнього до вказаної квартири, де вони продовжили вживати алкогольні напої. Далі ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_14 проїхатись на автомобілі марки "VW Bora", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вважаючи, що за цей час потерпілий сп`яніє внаслідок вживання алкогольних напоїв, що дасть змогу ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , які чекали сигналу від ОСОБА_9 , відкрито заволодіти його майном.

Під`їхавши до будинку, ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_14 піднятись до квартири та зачекати її, на що потерпілий, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_9 , погодився.

Коли ОСОБА_13 увійшов до квартири, він побачив раніше невідомих йому ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , які відразу ж спробували відібрати у потерпілого мобільний телефон, проте останній почав чинити опір. ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , відходячи від раніше розробленого злочинного плану, нанесли ОСОБА_13 численні удари руками в голову та по тулубу, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий впав на підлогу. В цей час ОСОБА_11 почав душити останнього, з метою подолання опору, а ОСОБА_8 дістав з кишень штанів потерпілого мобільні телефони "Айфон 5" і "Нокіа", грошові кошти в сумі 5 000 грн і зняв золотий перстень з руки потерпілого, заволодівши майном останнього на загальну суму 19 905 грн.

Досягнувши бажаного результату та усвідомлюючи, що потерпілий перебуває без свідомості, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 з метою укриття слідів злочину винесли тіло потерпілого на вулицю. Після чого ОСОБА_11 пішов від вказаного будинку в невідомому напрямку, а ОСОБА_8 помістив тіло ОСОБА_15 до автомобіля таксі "VW Bora", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , повідомив водію, що ОСОБА_13 перебуває в стані сильного алкогольного сп`яніння й наказав водію відвезти їх на вул. Зодчих у м. Києві, де поряд з будинком № 18-б водій за вказівкою ОСОБА_8 зупинився, останній витягнув тіло потерпілого з автомобіля на землю, де останній, не приходячи до свідомості, помер, а ОСОБА_8 разом з водієм таксі поїхав з указаного місця.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_8 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що стороною обвинувачення безпідставно не притягнуто до відповідальності інших осіб, причетних до скоєння злочинів, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_8 і призначення останньому надмірно суворого покарання. Вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про повторний допит свідка.

Від представника потерпілої ОСОБА_16 – адвоката ОСОБА_10 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_8 – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 , засуджена ОСОБА_9 підтримали касаційну скаргу.

Представник потерпілої ОСОБА_10 і прокурор заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити без зміни постановлену стосовно ОСОБА_8 ухвалу апеляційного суду.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі статтею 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Частиною 2 статті 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_8 та призначення надмірно суворого покарання за вчинення інкримінованих злочинів.

Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_17 щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування кримінального закону України та невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їхні апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту; у своєму рішенні навів докладні мотиви його прийняття і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_8 .

Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його достатньо вмотивованим.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 185 КК України за матеріалами кримінального провадження Судом не знайдено.

Судом встановлено, що перегляд вироку судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України.

Що стосується доводів сторони захисту про непритягнення інших осіб, на його думку, причетних до вчинення злочинів у даному кримінальному провадженні та безпідставну відмову в задоволенні клопотання про додатковий допит свідка, то вони також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Як убачається з матеріалів провадження, судовий розгляд проведено стосовно осіб, яким було висунуте обвинувачення, діям обвинувачених, в тому числі й ОСОБА_8 , дано правильну юридичну оцінку. Прокурор своїм правом на зміну чи висунення додаткового обвинувачення не скористався.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Суд апеляційної інстанції проаналізував доводи захисника про необхідність додаткового допиту свідка та, з`ясувавши позиції учасників процесу, не знайшов для цього обґрунтованих підстав, передбачених указаною нормою закону.

При цьому суд правомірно зазначив про те, що вступ у справу іншого захисника не є підставою для повторного дослідження доказів і встановлення фактичних обставин спочатку. Крім того, захисник не навів переконливих доводів того, що свідок ОСОБА_18 була допитана за участю іншого захисника засудженого ОСОБА_8 без дотримання вимог кримінального процесуального закону.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати (провадження № 13-43 кс 19), про те, що повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року стосовно ОСОБА_8 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                          ОСОБА_3