Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада  2019 року

м. Київ

справа  №  686/14994/16-к

провадження № 51-5095км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

засудженого                                    ОСОБА_6 ,

захисника                                         ОСОБА_7 ,

потерпілого                                      ОСОБА_8

представника потерпілого           адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_10 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області                  від 30 січня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015240010004066            за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Шкло Яворівського району Львівської області та жителя                  м. Хмельницького,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357  Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області             від 8 червня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 185 – у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, за ч. 1 ст. 357 КК – у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_6 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_6 в кінці грудня 2012 року, перебуваючи у будинку потерпілого ОСОБА_8 в м. Хмельницькому, побачивши в руках ОСОБА_11 розписку, написану ОСОБА_8 15 червня 2012 року, про отримання від нього в борг коштів в сумі 10 тис. дол. США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 79 925 грн), вирвав її з рук останньої та залишив у себе, викравши в такий спосіб з корисливих мотивів у ОСОБА_8 належний йому офіційний документ – боргову розписку.

Крім того, ОСОБА_6 у кінці червня 2014 року, перебуваючи в будинку ОСОБА_8 , шляхом вільного доступу таємно викрав належні останньому електроінструменти, якими він користувався при проведенні ремонтних робіт у будинку, а саме: електролобзик "TIP-PSTS570", електродриль та електрорубанок "Full Tech-FT-2419", загальною вартістю 2268,07 грн спричинивши потерпілому матеріальної шкоди.

При перегляді рішення місцевого суду Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 30 січня 2018 року вказаний вирок у частині засудження ОСОБА_6                за ч. 1 ст. 357 КК скасував і провадження закрив, а у решті залишив його без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через   істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.

На думку прокурора, апеляційний суд усупереч вимогам статей 22, 23, 94, 95  Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) знівелював принцип змагальності і, не допитавши безпосередньо в суді свідка              ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_8 , надав їхнім показанням іншу оцінку ніж суд першої інстанції, не врахувавши при цьому показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Також прокурор вважає, що при постановленні ухвали суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення боргу у розмірі 10 тис. дол. США має преюдиційне значення у вказаному кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_8 у касаційній скарзі, доводи якої є аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі прокурора, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор, потерпілий ОСОБА_8 та його представник - адвокат          ОСОБА_9 у судовому засіданні касаційні скарги підтримали.

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційних скарг і просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185 КК у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції керується ст. 412 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи касаційних скарг в частині порушення апеляційним судом вимог ч. 3        ст. 404 КПК Суд вважає обґрунтованими.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.

За приписами статей 404 та 405 цього Кодексу суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності – і шляхом дослідження доказів.

Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом. При цьому виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено при апеляційному перегляді вироку. Така позиція повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду (провадження № 13-28кс19                від 3 липня 2019 року) та правової позиції Верховного Суду України, викладеної  в постанові від 21 січня 2016 року у справі № 5-249кс15, згідно якої у випадках, коли під час апеляційного розгляду певний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, апеляційний суд зобов`язаний забезпечити повноту дослідження доказів щодо цього факту.

При перегляді вироку у справі апеляційний суд ретельно не дослідив із додержанням вимог закону усіх доказів, проте надав їм іншу, протилежну оцінку, ніж суд першої інстанції.

Так, у вироку суду першої інстанції в основу обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, було покладено показання свідків               ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ксерокопію боргової розписки від 15 червня 2012 року (т. 1, а. к. п. 142).

У той же час, мотивуючи власні висновки про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, апеляційний суд послався як на джерело доказів і проаналізував в ухвалі аудіозаписи показань ОСОБА_11 : наданих нею в ході розгляду цивільної справи (за позовом ОСОБА_6 про стягнення коштів за борговою розпискою),             під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК, а також під час розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції, яким надав протилежну оцінку ніж суд першої інстанції, зазначивши, що ці показання є непослідовними та сумнівними. При цьому, без будь якої оцінки апеляційного суду залишилися показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які вони надали в суді першої інстанції та які були взяті цим судом до уваги як докази при постановленні вироку у справі в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1                 ст. 357 КК, а показання свідка ОСОБА_11 всупереч вимогам ч. 1                          ст. 23 КПК не були предметом безпосереднього сприйняття суду апеляційної інстанції.

Не можна погодитись і з правильністю висновку апеляційного суду в ухваленому рішенні про преюдиційне значення у кримінальному провадженні рішень судів цивільної юрисдикції у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики (10 тис. дол. США), адже предметом їхнього розгляду було розв`язання цивільно-правового спору щодо наявності боргових зобов`язань за договором позики, і питання щодо законності перебування вказаної боргової розписки у володінні ОСОБА_6 цими судами не вирішувалось.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду в частині, що стосується обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357 КК, є недостатньо обґрунтованим та вмотивованим, а висновок у ньому про відсутність у діях останнього складу цього злочину - передчасним.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, оскільки вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що  ухвалена з додержанням статей 370, 419 КПК, а тому касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_8 слід задовольнити частково, на підставі п. 1  ч. 1 ст. 438 КПК вказане рішення в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК скасувати  і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, з використанням наданих процесуальних можливостей ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, надати на них умотивовані відповіді та, з урахуванням доводів викладених у касаційних скаргах, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК скасувати і призначити  новий розгляд у суді  апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

__________________                               ________________                           _________________

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                              ОСОБА_3