Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 755/18339/14-к

провадження № 51-2417 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

особи, стосовно якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_6 ,

захисника                                    ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Червоні Партизани

Носівського району Чернігівської області,

яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

13 лютого 2019 року Київський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно неї за ч. 2 ст. 125 КК України закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишив без розгляду.

ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона 01 грудня 2013 року, знаходячись біля квартири АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, що виник на ґрунті неприязних відносин, умисно спричинила ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що потягло за собою короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги потерпіла ОСОБА_8 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що судом порушено розумні строки розгляду справи, призначене їй покарання у виді штрафу не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої. Посилається на те, що ОСОБА_6 навмисно ухилялась від суду та затягувала розгляд справи. Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції неправильно розв`язав заявлений нею цивільний позов.

На касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав письмові заперечення, в яких просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, особа, стосовно, якої закрито кримінальне провадження ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_9 заперечили проти касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, 01 грудня 2013 року.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання – штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт чи обмеження волі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_6 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначивши покарання, водночас дійшов висновку про необхідність її звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 , сторони провадження подали апеляційні скарги.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду звернулась із заявою про закриття кримінального провадження стосовно неї та звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яку в судовому засіданні 13 лютого 2019 року підтримала та надала свою згоду на звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 указаної статті закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченим цим Кодексом.

Статтею 417 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286, 417 КПК України, розглянув вищезазначену заяву ОСОБА_6 , обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції стосовно неї, звільнив її від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому апеляційний суд зазначив в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального злочину, у вчиненні якого ОСОБА_6 було визнано винуватою за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року, зміст доводів, викладених в апеляційних скаргах, та встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.

Зокрема, суд зазначив, що на час апеляційного розгляду закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та ухвалений вирок стосовно неї законної сили не набрав. Крім того, ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердила, що вона розуміє як суть обвинувачення, так і підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою. Тобто суд установив усі обставини, необхідні для вирішення вказаного питання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрив кримінальне провадження щодо неї.

Крім того, суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду цивільний позов потерпілої, роз`яснив їй право звернення із таким позовом у порядку цивільного судочинства, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_8 про неправильне розв`язання цивільного позову є безпідставними.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказувала потерпіла у касаційній скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                          ОСОБА_3