Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча                                                  ОСОБА_1 ,

судді:                                                ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                         ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2019 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12016090000000179, стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілі виклали вимогу до суду касаційної інстанції про скасування вироку суду та ухвали апеляційного суду, постановлені стосовно засудженого ОСОБА_9 , та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивували невідповідністю призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про особу через м`якість, оскільки заперечували, що останній щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину. Також вважають, що суди безпідставно при призначенні покарання не врахували такі обставини, які обтяжують покарання, як настання внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків та вчинення злочину загально небезпечним способом. Крім того, не погодились із рішенням суду про часткове задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року засуджено ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цим же вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , стягнуто на її користь з ОСОБА_9 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_9 – без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

16 вересня 2016 року о 19 годині 57 хвилин водій ОСОБА_9 , керуючи не зареєстрованим у встановленому порядку автомобілем марки "Nissan Almera" із несправною гальмівною системою, що виразилось у демонтажі гальмівних накладок гальмівних механізмів задніх коліс, на яких, крім цього, були встановлені шини різних моделей з різними малюнками протектора, що забороняє експлуатацію такого транспортного засобу у відповідності до п. 31.4 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії і практичних навиків у керуванні ними, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп`яніння, що суперечить вимогам п. 2.9 (а) ПДР та значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, рухався автодорогою сполученням "Татарів–Кам`янець-Подільський" у напрямку с. Татарів. Проїжджаючи с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_9 наблизився до місця прилягання з лівої сторони другорядної дороги вулиці Колгоспна. В цей час вказаною ділянкою дороги у зустрічному напрямку, своєю смугою, рухався мотоцикл марки "Fada" під керуванням водія ОСОБА_10 . При наближенні транспортних засобів, водій ОСОБА_9 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити зустрічний транспортний засіб, що рухався прямолінійно, перед здійсненням повороту ліворуч на вул. Колгоспна, проявив неуважність, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, всупереч вимогам п.п. 10.4, 16.13 ПДР, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, розпочав маневр повороту ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із мотоциклом марки "Fada" під керуванням водія ОСОБА_10

ОСОБА_9 порушив вимоги п.п. 2.1 (а), 2.3 (а, б), 2.9 (а, в), 10.1, 10.4, 16.13, 31.1, 31.4, 31.4.1 (а), 31.4.5 (г) ПДР, у результаті порушення яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок чого водій мотоцикла марки "Fadа" ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30 вересня 2016 року № 137, отримав тілесні ушкодження у вигляді значної крововтрати через закриту травму живота та органів черевної порожнини з синцем на шкірі, множинними розривами, розміжченням та крововиливами печінки і селезінки, крововиливами в м`язи передньої черевної стінки, брижу тонкого та товстого кишечнику, кровотечею в черевну порожнину, від яких настала його смерть.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду не заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілих частково, в частині скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

4.1.1 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Частина 1. Суд призначає покарання:

Пункт 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

Пункт 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

Пункт 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.2 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів щодо невідповідності призначеного ОСОБА_9 покарання через м'якість та неправильного вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 .

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України не оспорюються.

5.2 Щодо невідповідності призначеного покарання та вирішення судом пред'вленого у кримінальному провадженні цивільного позову

5.2.1 Суд погоджується з мотивованістю тверджень, викладених у касаційній скарзі потерпілих, про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про його особу через м'якість, з огляду на таке.

Санкція частини 2 статті 286 КК України, за якою засуджено ОСОБА_9 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд погоджується з рішенням суду першої інстанції про непризначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинуваченому не видавалося у встановленому законодавством порядку посвідчення водія.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано те, що обвинувачений притягається до кримінальної відповідальності вперше, є інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно, здійснює догляд за перестарілими батьками, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, частково відшкодував завдану потерпілим шкоду.

Обставинами, які пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину,

Обставиною, яка обтяжує покарання, передбаченою ст. 67 КК України, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_9 Правил дорожнього руху призвело до дорожньо-транспортної пригоди, але судом також взято до уваги і те, що померлий ОСОБА_10 під час керування мопедом перебував у стані алкогольного сп'яніння, також порушив Правила дорожнього руху, а саме: перевищив допустиму в населеному пункті швидкість руху та рухався із вимкненим ближнім світлом фар.

Разом з тим, Суд, доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілих, про безпідставне врахування обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 , вважає небезпідставними.

Визнання такої обставини, яка пом`якшує покарання, як щире каяття не може носити суто формальний характер, незважаючи на те, що це є оціночним поняттям.

Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні покарання цієї обставини та її суть і зміст (провадження за касаційними скаргами №№ 51-2607км18, 51-3392км19).

Отже, це не має бути лише повне визнання вини, висловлений жаль з приводу події, що сталася, та наслідків від неї, це у тому числі дійсний та щирий осуд своєї поведінки, критична оцінка вчиненого, намагання виправити ситуацію, прохання про вибачення перед потерпілою, вчинені дії на вчасне відшкодування потерпілій заподіяних злочином збитків, а не через тривалий проміжок часу, що відраховують роками, тощо.

Потерпілими наголошувалось в апеляційній скарзі про безпідставність врахування судом першої інстанції обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 , що призвело до призначення останньому надто м'якого покарання за конкретних обставин вчиненого ним злочину.

Так, обвинувачений одразу після вчиненого ДТП перемістив свій транспортний засіб, що фактично є залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди, одразу допомоги потерпілому не надав, відшкодування заподіяних збитків, хоча й добровільно, але відбулось майже через три роки після події злочину.

При цьому небезпідставним також Суд вважає й твердження про необґрунтоване врахування обставини, яка пом'якшує покарання, – активне сприяння розкриттю злочину.

Апеляційним судом належної перевірки вказаних доводів потерпілих проведено не було, а висновок, що ці доводи "колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини прямо передбачені законом та зафіксовані у вироку суду і підтверджені в апеляційній інстанції" не видається мотивованим.

Отже, за наявності обставини, яка обтяжує покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння), та за наявності суперечливого висновку суду про наявність в діях ОСОБА_9 обставин, які пом`якшують покарання, призначення йому покарання в розмірі, наближеному до мінімальної межі санкції частини статті, є невідповідним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, та даним про його особу, та є явно несправедливим внаслідок м`якості.

Враховуючи викладене, із цих підстав касаційна скарга потерпілих підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду – скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

5.2.2 Суд не вбачає підстав до задоволення касаційної скарги потерпілих про неправильно вирішений судом цивільний позов в частині відшкодування завданої злочином моральної шкоди, з огляду на таке.

Потерпіла ОСОБА_8 пред`явила у кримінальному провадженні цивільний позов, в якому просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 74 670,50 грн в рахунок відшкодування завданих злочином матеріальних збитків та 300 000 грн – моральної шкоди.

У рахунок відшкодування завданої злочином шкоди, потерпілій ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_9 було відшкодовано 140 000 грн, про що свідчить розписка в матеріалах кримінального провадження (а.к.п. 115, том 2).

Таким чином, до ухвалення вироку суду матеріальну шкоду в розмірі 74 670,50 грн обвинувачений ОСОБА_9 відшкодував потерпілій повністю, а моральну шкоду – частково, тобто на суму 65 329,50 грн.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування їй обвинуваченим ОСОБА_9 моральної шкоди, суд першої інстанції, дотримуючись принципів розумності та справедливості, врахував понесені нею моральні страждання через наслідки, що настали від вчиненого ОСОБА_9 злочину, а саме втрати брата.

Водночас, суд, зваживши на реальну можливість відшкодування шкоди особою, яка її завдала, урахувавши конкретні обставини вчиненого злочину у цьому кримінальному провадженні, дійшов висновку, що належно мотивував у вироку, про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 ще на 100 000 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірялись повною мірою доводи, викладені в апеляційній скарзі, аналогічні касаційній, щодо збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, підстав до задоволення яких суд апеляційної інстанції не встановив, обґрунтовано погодившись із рішенням суду першої інстанції щодо розумності і достатності у цьому конкретному випадку розміру відшкодування.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в цій частині, ухвала суду апеляційної інстанції містить мотиви та підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою [4.2.2].

Враховуючи заявлену суму потерпілою на відшкодування моральної шкоди, виплачену обвинуваченим добровільно, надалі збільшену судом першої інстанції, підстав до скасування ухвали суду апеляційної інстанції у зв`язку з необхідністю збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, розмір якої можна було б вважати явно несправедливим за таких обставин, Суд не вбачає.

5.2.3 Процесуальним законом передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (частина 1 статті 124 КПК України).

Законодавцем визначено, що процесуальні витрати складаються у тому числі з витрат на правову допомогу (пункт 1 частини 1 статті 118 КПК України).

Право потерпілого пред'явити цивільний позов до обвинуваченого у кримінальному провадженні забезпечено кримінальним процесуальним законом гарантією реалізації цього права у повному обсязі.

Так, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (частина 1 статті 129 КПК України).

Отже, з наведених положень вбачається, що суд не наділений процесуальними повноваженнями залишати без вирішення цивільний позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, навіть щодо окремо заявлених вимог, бо має ухвалити рішення лише про задоволення позову повністю або частково чи про відмову у його задоволенні.

З огляду на викладене, Суд не погоджується з відмовою суду апеляційної інстанції ухвалити рішення про відшкодування витрат потерпілій ОСОБА_8 на правову допомогу, зазначивши про необхідність вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга потерпілих підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду стосовно засудженого ОСОБА_9 – скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, з підстав невідповідності призначеного йому покарання через м`якість.

Під час проведення нового апеляційного розгляду також підлягають повній перевірці й усуненню наведені порушення процесуального закону щодо цивільного позову у вказаній Судом частині, а саме невирішення судом вимоги потерпілих про відшкодування їм витрат на правову допомогу.

За наслідками проведення апеляційного розгляду має бути ухвалено законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення, що відповідало б вимогам статей 370, 419 КПК України.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                   ОСОБА_3