Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 724/625/18

провадження № 51-9531км18

Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

засудженого                                               ОСОБА_5 ,

прокурора                                                   ОСОБА_6 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 6 вересня 2018 року щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

зареєстрованого в

АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та  покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76  цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у придбанні, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинених за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_5 незаконно придбав виготовлений саморобним способом однозарядний пістолет для стрільби калібру 5,6 мм зі спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, гвинтівку ТОЗ-8 калібру 5,6 мм № НОМЕР_1 із затвором від гвинтівки "ТОЗ-16" калібру 5,6 мм №  НОМЕР_2 , а також 268 придатних для стрільби патронів різного калібру. Зазначені вогнепальну зброю та бойові припаси він переніс до місця свого проживання  в  АДРЕСА_1 і там зберігав до їх вилучення 26 жовтня 2016 року працівниками правоохоронних органів.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) скасувати згадані судові рішення і закрити кримінальне провадження. Суть доводів скаржника зводиться до того, що у справі не зібрано достатніх доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, а вирок є незаконним, адже ґрунтується на недопустимому протоколі обшуку, а також на недостовірних аудіозаписах за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД). На думку засудженого, апеляційний суд не зважив на допущені порушення й постановив рішення, яке не відповідає ст. 370 вказаного Кодексу.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі – Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений заперечує повноту судового розгляду, ставить під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів (змісту роздруківки аудіозаписів, долучених до протоколу про результати здійснення НСРД), тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, а їх оцінка з точки зору достатності та взаємозв`язку не суперечить ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних упродовж судового слідства свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; фактичних даних, що містяться не тільки в протоколі обшуку від  25 жовтня 2016 року, але й у протоколі про результати здійснення НСРД від 27 грудня 2016 року та на аудіозаписі, отриманому при проведенні цієї процесуальної дії, а також на підставі наявних у справі висновків балістичних експертиз (№ 2601, 2603, 2602, 2600 та 2604, 2605, 2607, 2608  від 26, 27, 28 та 31 жовтня 2016 року відповідно, № 2606 від 1 листопада 2016 року) і вибухотехнічної експертизи (№ 89 (Вт), 1120 (х) від 29 листопада 2016 року); інших документів, зміст яких докладно відображено у вироку.

Крім того, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_5 і  з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній не оспорював факту вилучення зброї та боєприпасів  у місцях, указаних у протоколі обшуку, однак заперечував належність цих предметів йому, зазначаючи про те, що він лише відвідував матір і постійно не  проживав у будинку, де було проведено згадану слідчу дію.

Перевіривши показання ОСОБА_5 про його непричетність до вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки, суд умотивовано їх відхилив.

Спростовуючи доводи засудженого про періодичне відвідування ним матері, суд обґрунтовано послався на дані, відображені в довідці органу самоврядування, а також на показання  свідка ОСОБА_9 , в яких вона вказувала на те, що її сусід ОСОБА_5 впродовж останніх 15-ти років проживав зі своєю матір`ю.

Разом із цим, зі змісту протоколу про результати здійснення НСРД від 27 грудня 2016 року та додатку до нього вбачається, що ОСОБА_5 , розповідаючи про обставини вилучення  зброї та боєприпасів, зазначав про їх незаконне зберігання саме ним та про своє право продати ці предмети.

Зіставивши показання свідків із дослідженими та наявними у справі доказами, місцевий суд дійшов переконання про доведеність пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення і відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження кваліфікував діяння засудженого за ч. 1 ст. 263 КК.

Що стосується доводів у касаційній скарзі про необхідність скасування судових рішень і закриття кримінального провадження через недопустимість протоколу обшуку, то їх не можна визнати прийнятними, адже ОСОБА_5 в ході всього слідства не заперечував факту виявлення й вилучення під час обшуку вогнепальної зброї та боєприпасів в інкримінованому йому обсязі. Таким чином, сторона захисту, по суті надала на доведення факту зберігання зброї та патронів інший доказ – судові показання обвинуваченого, які в силу ст. 84 КПК є самостійним процесуальним джерелом доказів.

Згадані показання ОСОБА_5 у взаємозв`язку  з показаннями свідків про обставини вилучення зброї та бойових припасів, з експертними висновками, які не оспорюються, з урахуванням також конкретного змісту згаданого протоколу від 27 грудня 2016 року, оціненого місцевим судом як достовірний, слугують підставою для визнання сукупності цих доказів достатньою для ухвалення обвинувального вироку, а сам по собі протокол обшуку, підписаний без застережень усіма учасниками, уже не має вирішального значення у цьому кримінальному провадженні.

Отже, доводи в касаційній скарзі про відсутність у справі достатніх належних й допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Переконливих аргументів про допущення при здійсненні судового розгляду таких порушень норм права, які істотно вплинули на висновки суду, перешкодили чи могли перешкодити ухвалити обвинувальний вирок, у касаційній скарзі не міститься.

При виборі ОСОБА_5 заходу примусу суд дотримався приписів статей 50, 65 КК.

Крім того, аналогічні доводи сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_5 за придбання, зберігання вогнепальної зброї та   бойових припасів без передбаченого законом дозволу перевірялись апеляційним судом, який їх розглянув і з наведенням мотивів залишив вирок без змін, а заявлені апеляційні вимоги про закриття кримінального провадження – без задоволення. Таке рішення суду щодо заявлених апеляційних вимог не суперечить статтям 370, 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваних вироку та ухвали і закриття кримінального провадження, про що йдеться в касаційній скарзі, при перегляді справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 6 вересня 2018 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                            ОСОБА_1                                 ОСОБА_3