Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 202/4713/17

провадження № 51-1637км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                         ОСОБА_1 ,

суддів                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_4 ,

прокурора                                              ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника                                               ОСОБА_6 ,

засудженого                                         ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040660000661 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Куренівка Чечельницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу вимог ст. 89 КК України.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винними в тому, що він 29 січня 2019 року, в період часу з 13:00 до 15:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на території гаражного кооперативу "Салют" за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 29, діючи умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою, із застосуванням твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, який у ході досудового слідства не встановлено, тримаючи вказаний предмет у своїй правій руці, спричинив ним один удар по голові в область чола електрику гаражного кооперативу ОСОБА_9 , чим завдав йому фізичного болю.

Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 знову підійшов до потерпілого та керуючись хуліганськими мотивами, наніс йому предметом, заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, а саме – ножем з темним руків`ям, один удар у кисть лівої руки ОСОБА_9 , чим завдав потерпілому фізичного болю та спричинив останньому тілесні ушкодження, які відноситься до легких, тобто таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

В цей час співробітники та члени гаражного кооперативу "Салют" намагались відтягнути ОСОБА_7 від потерпілого ОСОБА_9 , однак ОСОБА_7 чинив активний опір, своїх дій не припиняв, відштовхував їх та погрожував фізичною розправою, після чого вказані особи були вимушені зачинитись від останнього у кімнаті службового приміщення, а сам ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, залишивши заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень – ніж з темним руків`ям, на місці пригоди.

Цього ж дня, приблизно о 15:00, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, повернувся до гаражного кооперативу "Салют" та побачивши потерпілого ОСОБА_10 , який працював там охоронцем, тримаючи у правій руці ніж з дерев`яним руків`ям, почав безпідставно гучно нецензурно висловлюватись на адресу останнього, погрожувати фізичною розправою, демонструвати ніж та розмахувати ним перед потерпілим. При цьому, ОСОБА_7 не реагував на неодноразові зауваження потерпілого.  При спробі ОСОБА_10 взяти ніж з рук ОСОБА_7 і знешкодити останнього, спричинив йому удар вищезазначеним ножем, який тримав у правій руці, в область лівого передпліччя, а потім – у зовнішню частину правої ноги, а саме гомілку, спричинивши останньому легке тілесне ушкодження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 порушують питання про скасування судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказують на однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а тому вважають, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки суд дав неправильну оцінку доказам на підтвердження вини засудженого. Стверджують, що огляди місця події були проведені з численними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства, протоколи слідчих експериментів не відповідають вимогам ст. 240 КПК України. Крім того, на їх думку, висновки експертів судово-медичних експертиз безпідставно були визнанні допустимими доказами, а в основу вироку покладені суперечливі показання свідків. Також, вказують на неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки здобутими доказами у кримінальному провадженні не доведено, що ОСОБА_7 заздалегідь заготовив ножі для нанесення потерпілим тілесних ушкоджень. Зазначають, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційних скаргах захисника і засудженого, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування всіх  доводів і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 за аналогічних підстав, викладених у спільній касаційній скарзі із захисником ОСОБА_8 , також просить скасувати судові рішення та призначити новий судовий розгляду в суді першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційні скарги захисників потерпілий ОСОБА_9 просить залишити їх  без задоволення як безпідставні.

В судовому засіданні засуджений і його захисник підтримали касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають  частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційними скаргами захисника і засудженого, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.

Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, усупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не мотивував своєї ухвали, не дав вичерпної відповіді на кожен із доводів скарги захисника, зокрема в апеляційній скарзі захисник окрім іншого не погоджувався з кваліфікацією дій засудженого за ч. 4 ст. 296 КУ України та стверджував, що в діях останнього відсутня така кваліфікуюча ознака злочину, як використання спеціально заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки вважав, що ножі були підібрані засудженим на місці події.

Вказані доводи апеляційний суд, належним чином не перевірив, своїх висновків щодо цих доводів не висловив.

Таким, чином з ухвали апеляційного суду слідує, що суд хоч і виклав доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі, та, залишаючи скаргу без задоволення, не  зазначив в повній мірі підстав, із яких її визнано необґрунтованою. При цьому, апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7  у вчиненні інкримінованого йому злочину, та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами   п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги захисників –частковому задоволенню.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг захисника та засудженого,  дати їм належну оцінку, а також перевірити доводи касаційних скарг захисників в частині безпідставного визнання допустимими доказами протоколів: огляду місця події, слідчих експериментів та висновків судово-медичних експертиз та з урахуванням усіх встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисників  ОСОБА_6 та  ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                     ОСОБА_3