Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 153/1681/17

провадження № 51-3224 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

засудженого (в режимі відеоконференції)      ОСОБА_5 ,

прокурора                                                               ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12017020370000308 від 19 жовтня 2017 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соболівка Теплицького району Вінницької області, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково на суму 10 000 грн. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з цим вироком, 18 жовтня 2017 року, в денний час доби на земельній ділянці, розташованій на межі домоволодінь, АДРЕСА_2 , під час сварки, що виникла на побутовому рівні з приводу обслуговування земельної ділянки, ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в ділянці лівої щоки, біля зовнішнього кутка лівого ока, які за ступнем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2019 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , та прокурора залишив без задоволення, а вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року – без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження стосовно нього через невстановлення достатніх доказів його вини. Стверджує про перевищення службових повноважень дільничним офіцером поліції ОСОБА_9 , а також порушення, допущені старшим слідчим ОСОБА_10 під час проведення слідчих дій, у тому числі проведення слідчого експерименту без отримання його дозволу як власника домоволодіння та земельної ділянки, на яких відбулася подія. Посилається на підроблення слідчим документів та відсутність у останнього повноважень на проведення слідчих дій. Зазначає, що при затвердженні обвинувального акту стороною обвинувачення не вивчено матеріали досудового розслідування; суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку порушенням вимог кримінального процесуального закону під час проведенні досудового розслідування, неузгодженості показань потерпілої та свідків; суд безпідставно прийняв до провадження позовну заяву потерпілої про стягнення моральної шкоди. Крім того, висловлює свою незгоду з висновком судово-медичної експертизи потерпілої та встановленими нею тілесними ушкодженнями. Також зазначає, що Вінницький апеляційний суд не повідомив у належний спосіб його та його захисника – адвоката ОСОБА_8 про те, що повний текст прийнятого ним рішення буде оголошено 22 квітня 2019 року.

У доповнені до касаційної скарги засуджений послався на те, що звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення працівниками поліції, кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, частинами 3, 4 ст. 358 КК  України.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 проти касаційної скарги заперечувала і просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)  підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Тому під час перегляду судових рішень суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду суд ретельно перевірив доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту було визнано безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину суди першої та апеляційної інстанцій у повній мірі обґрунтували показаннями потерпілої ОСОБА_7 , свідків, письмовими доказами, яким судами надано належну оцінку.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Так, згідно з висновком експерта Вінницького обласного бюро СМЕ Ямпільського районного відділення судово-медичної експертизи від 08 листопада 2017 року № 96 у  ОСОБА_7 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в ділянці лівої щоки, біля зовнішнього кутка лівого ока, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Цей висновок, обґрунтовано визнаний судами належним та допустимим доказом, спростовує доводи засудженого щодо відсутності у висновку СМЕ відомостей про існування в  ОСОБА_7 струсу головного мозку.

Під час судового розгляду суд першої інстанції встановив існування причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_5 та отриманими потерпілою ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями. З висновками суду першої інстанції погодився апеляційний суд.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам сторони захисту щодо невідповідності почерку, яким написано заяви ОСОБА_7 , а також щодо невстановлення слідчим ОСОБА_11 , на чиїй саме земельній ділянці ОСОБА_5 чи ОСОБА_7 відбулася подія злочину. Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, апеляційний суд послався на те, що добровільність згоди потерпілої ОСОБА_7 на проведення слідчих дій на належній їй земельній ділянці 17 та 21 листопада 2017 року було встановлено в суді першої  інстанції. Також надано оцінку тому, що місцем вчинення злочину ОСОБА_5 була межа між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . При цьому у слідчого не було необхідності отримувати згоду ОСОБА_5 на проведення слідчих дій, оскільки на земельній ділянці, що перебуває у його приватній власності, не проводилися слідчі експерименти.

Також під час апеляційного розгляду надано оцінку доводам сторони захисту щодо невстановлення відстані, на якій перебувала свідок ОСОБА_12 від місця події. Вказані доводи спростовані протоколом та відеозаписом проведення слідчого експерименту від 21 листопада 2017 року.

Не залишилися поза увагою апеляційного суду також доводи сторони захисту про недопустимість доказів протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 . При цьому доводи захисту визнано безпідставними, оскільки у ході проведення експериментів було дотримано вимоги ст. 237 КПК України, свідку та потерпілій роз`яснено процесуальні права, вони діяли добровільно, без будь-якого примусу, що підтверджено протоколами та відеозаписами слідчих експериментів.

Порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час допиту свідків та вирішення клопотань, пов`язаних із розглядом кримінального провадження, не встановлено. При цьому суд не використовував як докази письмові пояснення та протоколи допиту вказаних осіб, відібрані на стадії досудового розслідування. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, поряд із письмовими доказами, суд обґрунтував показаннями потерпілої та свідків, які він безпосередньо сприймав  під час судового засідання, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 95 КПК України.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені  з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Інші доводи в касаційній скарзі висновків судів першої та апеляційної інстанцій також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Так, згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПКУкраїни у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні встановлено, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілої, характер дій засудженого,  а також конкретні обставини справи. Так, суди обох інстанцій встановили, що внаслідок заподіяння засудженим ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_7 , їй було завдано фізичний біль, що призвело до короткочасного погіршення здоров`я. У момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпіла відчула страх за власне життя та приниження. Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд взяв до уваги наведене, а також вимоги розумності та справедливості і частково задовольнив цивільний позов потерпілої. У зв`язку з викладеним доводи сторони захисту щодо необхідності відмови у задоволенні цивільного позову потерпілої були відхилені апеляційним судом. З вказаними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і касаційний суд.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин справи.

Посилання у доповненні до касаційної скарги на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 15 серпня 2019 року та отримання ним повідомлення про початок досудового розслідування від 30 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за відсутності будь-яких актуальних відомостей щодо стадії їх розгляду та ухвалених судових рішень, що набрали законної сили, ніяким чином не впливає на законність та правильність судового розгляду кримінального провадження стосовно нього і не спростовує правильності кваліфікації його дій  за ч. 2 ст. 125 КК України. Крім цього, відповідно до ст. 214 КПК України внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно, але не пізніше  24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення є обов`язком для слідчого чи прокурора.

Вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПКУкраїни. У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що  рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримано апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно  до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам сторони захисту в апеляційній скарзі, які є аналогічними доводам у його касаційній скарзі, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції,  а також правильності вирішення цивільного позову потерпілої  погоджується й колегія суддів.

При цьому зазначені в касаційній скарзі доводи щодо порушення процедури повідомлення про оголошення повного тексту ухвали апеляційного суду, а також щодо заяви потерпілої про проведення апеляційного розгляду без її присутності не є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з огляду на безпосередню участь засудженого і його захисника в судовому засіданні 16 квітня 2019 року під час апеляційного розгляду, наявність в оголошеній цього дня резолютивній частині ухвали апеляційного суду відомостей про час оголошення повного тексту, належне повідомлення всіх учасників судового розгляду, забезпечення учасникам процесу можливості користуватися процесуальними правами.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду  не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                 ОСОБА_3