Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 526/1954/17

провадження № 51-3453км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого            ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

виправданого                                                         ОСОБА_6 ,

захисника                                                                 ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 березня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08  квітня 2019 року  в кримінальному провадженні № 32017100040000045 щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

виправданого через недоведеність вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, та виправдано через недоведеність вчинення ним злочину.

ОСОБА_6 обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, за таких обставин.

За наказом ТОВ "Нафтотрейд-2015" від 29 липня 2015 року № 02-К-нт-0000080 ОСОБА_6 був призначений на посаду заступника директора цього товариства за сумісництвом, а згідно з наказом ТОВ "Нафтотрейд-2015" від 03 листопада 2015 року № 10-К-нт-0000080 - переведений на цю ж посаду за основним місцем роботи.

Працюючи заступником директора зазначеного підприємства та будучи відповідальним за постановку на виробництво нафтопродуктів за адресою: вул. Енгельса, 39, м. Гадяч, Полтавська область, згідно з наказом ТОВ "Нафтотрейд-2015" від 19 серпня 2015 року № 17, ОСОБА_9 здійснював виготовлення підакцизних товарів, а саме бензинів автомобільних та палива дизельного, без наявності відповідних технічних, дозвільних документів (технологічних регламентів, актів впровадження у серійне виробництво продукції, актів приймання дослідної партії, протоколів випробувань продукції, сертифікатів відповідності, декларацій про відповідність, паспортів якості тощо), а також без обов`язкового проведення випробування палив органами оцінки відповідності, призначеними наказами Мінекономрозвитку.

Так, у 2016 році, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, на території виробничого комплексу ТОВ "Нафтотрейд - 2015", розташованого за вказаною вище адресою, ОСОБА_6 , задіявши у технологічному процесі виготовлення даного підакцизного товару підлеглих йому співробітників товариства, які не були обізнані про його злочинні наміри, здійснив незаконне виготовлення палива дизельного у кількості 368 031 л, що не відповідає вимогам ТУУ 19.2-32054607-006:2016 та ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро. Технічні умови".

Крім того, ОСОБА_6 , за вказаних вище обставин, з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво такого товару, за тією ж адресою здійснив незаконне виготовлення автомобільних бензинів у кількості 292 349 л, які не відповідають вимогам ТУУ 19.2-32054607-007:2016 та ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови" і мають ознаки фальсифікації автомобільного бензину.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2019 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду – без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, та уникнення ним покарання. Зазначає, що апеляційний суд не допитав свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Крім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора та не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Позиції інших учасників судового провадження

В письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу підтримав частково, виправданий ОСОБА_6 та його захисник  просили судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6 за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, дотримався вищезазначених вимог закону.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, проте на думку колегії суддів, таке твердження є необґрунтованим.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину. Таке рішення відповідає загальним засадам кримінального провадження, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Водночас усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому докази винуватості ОСОБА_6 , на які покликалась сторона обвинувачення, перевірено судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

З огляду на викладене доводи прокурора про неправильну оцінку судом доказів обвинувачення колегія суддів уважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Так, ОСОБА_6 категорично заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК. Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 стверджували, що товариство не виробляє дизпалива і відповідні дослідження його якості не проводилися. Суд оцінив такі показання з дотриманням вимог процесуального закону в сукупності з іншими доказами.

Дослідивши та перевіривши докази, надані стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що жоден із доказів не містить даних, які прямо чи не прямо підтверджують виробництво палива дизельного та бензину автомобільного Євро ТОВ "Нафтотрейд-2015" та безпосередньо ОСОБА_6 . При цьому жоден свідок не підтвердив як факту виробництва дизпалива та бензинів автомобільних на дослідно-промисловій установці, так і факту задіяння їх у технологічному процесі виготовлення підакцизних товарів. Тобто відсутні будь-які дані про те, що на наявній у ТОВ "Нафтотрейд - 2015" установці виготовлялося дизпаливо та бензин автомобільний. При цьому орган досудового розслідування взагалі не встановив, кого саме із  працівників товариства ОСОБА_6 задіяв для незаконного виготовлення продукції і  яким чином вони виготовляли цю продукцію, а також не перевірив, чи є на наявній у товариства дослідно-промисловій установці технічна можливість виготовляти паливо.

Місцевий суд дав повну, всебічну оцінку всім наявним доказам у їх сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв`язку і обґрунтовано виправдав ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК.

Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Твердження сторони обвинувачення про те, що апеляційний суд не допитав свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч. 2 ст. 23 КПКзазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі коли суд апеляційної інстанції погодився з усіма можливими доказами, дослідженими судом першої інстанції з дотриманням засади безпосередності, то йому немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд виходив із доказів, досліджених судом першої інстанції, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно. Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, його учасники не заявляли клопотання про допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Водночас свідок ОСОБА_10 неодноразово викликався у судове засідання суду першої інстанції, однак до суду не з`явився.

Доводи касаційної скарги прокурора про неналежну оцінку доказів є аналогічними доводам, які наводились у суді апеляційної інстанції, були ретельно перевірені цим судом та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження.

З викладеного видно, що апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив викладені в ній доводи та прийняв вмотивоване рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст.  204 КК, а тому доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставними. З таким висновком суду погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки він є обґрунтованим та належно вмотивованим.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті дав власну оцінку доказам винуватості ОСОБА_6 , відмінну від оцінки, наданої судом першої інстанції, та перевіреної апеляційним судом, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на підставі яких судові рішення щодо останнього підлягали би безумовному скасуванню.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК, і які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, Суд не встановив.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення  вини поза розумним сумнівом (дивю рішення у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Таке доведення має випливати  із  сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК  обов`язок доказування покладений на прокурора.

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини  викладена у рішенні у справі "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року № 2914/98, де в п. 25 зазначено, що в кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом у світлі п.  2 ст.  6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та з урахуванням статей 434, 436 КПК, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 березня 2018 року та  ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08  квітня 2019 року  щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                             ОСОБА_3