Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 766/15633/19

Провадження № 51-4756 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

Головуючого                ОСОБА_1 ,

суддів                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання     ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                        ОСОБА_5 ,

захисника                        ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від               12 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21серпня 2019 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21  серпня 2019 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 в інтересах    ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого щодо не розгляду клопотання від 22 липня    2019 року № К-31 про надання матеріалів кримінальної справи (провадження) №14006212011611519 ( №14006-2-1-2011/611519) для ознайомлення.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року на підставі ч. 4   ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на вищезазначену ухвалу слідчого судді.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що  відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суперечить загальним засадам кримінального провадження, закріплених у п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України та у пунктах 1, 2, 17 ст. 7 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини,  зокрема щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в даному випадку ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом. Посилається на висловлені раніше правові позиції Верховного Суду викладені в постанові від 15 лютого 2018 року у справі                       № 565/1747/17 та у постанові Великої Палати від  23 травня 2018 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Прокурор вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Положення частини третьої статті 307 КПК України узгоджуються з вказаним принципом, та визначають, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Отже, перелік судових рішень слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які окремо можуть бути оскаржені  в апеляційному порядку, не включає в себе ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого щодо розгляду клопотання про надання матеріалів кримінальної справи (провадження) для ознайомлення.

Не передбачають можливості окремого оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого щодо розгляду клопотання про надання матеріалів кримінальної справи (провадження) для ознайомлення і положення частин першої та другої статті 309 КПК України, які є більш загальними по відношенню до положень статті 307 КПК України, і містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді.

За змістом частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже законодавець визначив саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді, інший ніж ті, що включені до статті 309 КПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого Херсонського міського суду Херсонської області від 21  серпня 2019 року, якою в задоволенні скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого щодо не розгляду клопотання від 22 липня 2019 року № К-31 про надання матеріалів кримінальної справи (провадження) №14006212011611519                              ( №14006-2-1-2011/611519) для ознайомлення, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у перегляді в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відмова апеляційного суду у перегляді в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, окреме оскарження якої на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, порушень прав на доступ до правосуддя не встановлено, ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що відповідає вимогам ст.ст. 370, 418 КПК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд при постановленні рішення не урахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 23 травня 2018 року, є безпідставними, оскільки вказаний правовий висновок стосується ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок. У даному конкретному провадженні слідчий суддя ухвалив рішення, яке прямо передбачене пунктом 4 частини 1ст. 307 КПК України, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано діяв згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК.

Крім того, не заслуговують на увагу й посилання адвоката ОСОБА_6 на постанову Верховного Суду від 15 лютого 2018 року (справа №565/1747/17), оскільки з її мотивувальної частини вбачається, що слідчий суддя не переглядав скаргу по суті, а відмовив у її відкритті, отже дане рішення є предметом оскарження в апеляційному порядку відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 і  скасування ухвали апеляційного суду не знаходить.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21  серпня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                     ОСОБА_3