Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 344/1456/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4808/72/19

Провадження № 51 – 3352 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090010004079 від 11 вересня 2016 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,  неодноразово судимого, у тому числі: вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2003 року за ст. ст.142 ч. 2, ст. 101 ч. 3,         ст. 215-3 ч. 3, ст. 141 ч. 2, ст. 145 ч. 1 КК України 1960 року, ст. 289 ч. 3, ст. 186 ч. 2 ,      ст. 185 ч. 2, ст. 357 ч. 3, ст. 194 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; вироком Шевченківського районного суду м. Львова за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

2 роки,

за ст. 186 ч. 2, ст. 119 ч. 1 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року щодо нього та прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня

2019 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

27 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 119 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 05 жовтня 2017 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 05 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили  з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1671 гривню 24 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 вересня

2016 року приблизно о 01 годині 30 хвилин в арці між будинками № 62/1та АДРЕСА_2 з корисливих мотивів підійшов до ОСОБА_8 і кулаком руки завдав йому удар по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Від удару ОСОБА_8 втратив рівновагу і впав на асфальтове покриття, а ОСОБА_6 повторно відкрито викрав його майно, а саме: сумку чорного кольору, сонячні окуляри, золоту обручку 585 проби, вагою 4 грама, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 12 грамів та золотий хрестик 585 проби, вагою 2,5 грама, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 12 451 гривня 11 копійок.

Крім того, у той же час та на тому самому місці, ОСОБА_6 , не маючи умислу на протиправне заподіяння смерті, не передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, хоча повинен був та міг їх передбачити, з метою відкритого викрадення чужого майна завдав ОСОБА_8 кулаком руки удар по голові, від якого останній впав з прискоренням з висоти власного зросту та вдарився головою об асфальтове покриття, отримавши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток основи черепа, крововиливу під м`яку мозкову оболонку, в речовину та шлуночки головного мозку, набряку та стиснення головного мозку, які є небезпечними для життя момент заподіяння, від яких

ОСОБА_8 помер на місці події.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 змінено, визнано недопустимими та виключено із мотивувальної частини вироку посилання на протоколи негласних слідчих (розшукових) дій № 2437/108/46/03-2016 та

№ 2438/108/46/03-2016, протокол слідчого експерименту від 05 жовтня 2016 року за участю свідка ОСОБА_9 .

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 05 жовтня 2016 року за участю свідка ОСОБА_9 .

Також касаційне провадження було відкрито за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 , однак у судовому засіданні в порядку статей 403, 432 КПК України засуджений відмовився від поданої ним касаційної скарги та просив її не розглядати.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч. 2, ст. 119 ч. 1 КК України, кваліфікація його дій та призначене покарання в касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому                          статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, визнав недопустимими та виключив із мотивувальної частини вироку посилання на протоколи негласних слідчих (розшукових) дій № 2437/108/46/03-2016 та № 2438/108/46/03-2016, протокол слідчого експерименту від 05 жовтня 2016 року за участю свідка ОСОБА_9 .

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що в порядку ст. 290 КПК України та до часу розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції стороні захисту не були відкриті матеріали, які були правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Щодо протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 апеляційний суд зазначив, що він не містить певних результатів перевірки показань свідка та висновків, а являє собою пояснення свідка. Крім того, зауважив, що свідок ОСОБА_9 заявляла про психологічний тиск на неї в ході досудового розслідування, а суд першої інстанції не спростував таких тверджень свідка і відповідної перевірки не проводив.

Колегія суддів вважає, що таке рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на положеннях статей 23, 87, 95 та 290 КПК України, а тому доводи касаційної скарги прокурора є безпідставними.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, –

ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                       ОСОБА_3