Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 661/273/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/819/126/19

Провадження № 51 – 3302 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

захисника виправданого ОСОБА_6       адвоката ОСОБА_7 у режимі                                                                                              відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230070003006 від 27 жовтня 2017 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від

08 квітня 2013 року за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, звільненого 29 січня 2015 року умовно-достроково на

10 місяців 15 днів,

за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новокаховського районного суду Херсонської області від 15 листопада

2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Ухвалено 197 гривень 74 копійки та 594 гривні процесуальних витрат за проведення судових товарознавчих експертиз віднести за рахунок держави.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він

27 жовтня 2017 року приблизно о 21 годині 55 хвилин через паркан проник на територію домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_9 , де через незачинені вхідні двері проник до приміщенні літньої кухні, звідки повторно таємно викрав два мішки грецьких горіхів загальною вагою 15 кг і алюмінієву каструлю об`ємом 12 літрів, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки він був затриманий на місці вчинення злочину

потерпілим ОСОБА_9 .

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції незаконно в порушення вимог ст. 87 КПК України визнав докази обвинувачення недопустимим, у судовому засіданні було встановлено, що кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив 26 жовтня 2017 року, а не

27 жовтня 2017 року, маючи сумніви щодо речових доказів, безпосередньо їх не дослідив та не направив на дослідження, при проведенні товарознавчої експертизи спеціаліст мав право надати висновок без наявності горіхів та каструлі за матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що в порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора і не надав на них вичерпних відповідей, не зазначив конкретних підстав, через які апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її  задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги прокурора і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні  кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно з вимогамист. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.

Мотивуючи своє рішення про виправдування ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що докази, якими б поза розумним сумнівом підтверджувалась вина ОСОБА_6 у вчиненні 27 жовтня 2017 року незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням до іншого приміщення, стороною обвинувачення не надані, та визнав пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України, недоведеним.

Суд відповідно до вимог ст. 94 КПК України у судовому засіданні перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, у тому числі: показанням ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 ; протоколу прийняття заяви від ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення від 26 жовтня

2017 року; протоколу огляду місця події від 26 жовтня 2017 року; протоколам пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 жовтня 2017 року за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; постанові про визнання і долучення речових доказів від 27 жовтня 2017 року; висновкам експертів від 06 листопада 2017 року

№ 3193-МТ та від 14 листопада 2017 року № 17-507.

Згідно зі ст. 237 частинами 1, 5 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. При огляду слідчий, прокурор або за їх дорученням спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 104 КПК України протокол процесуальної дії має містити відомості, у тому числі, про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

Зі змісту протоколу огляду місця події від 26 жовтня 2017 року вбачається, що проведено огляд домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_2 , у ході якого вилучено дві пластикові сітки з грецькими горіхами загальною вагою 15 кг і алюмінієва каструля об`ємом 12 літрів. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, даний протокол не містить відомостей про здійснення вимірювання зазначених речей та даних про їх опечатування в передбаченому КПК України порядку. Згідно з розпискою ОСОБА_9 26 жовтня 2017 року зазначені грецькі горіхи та алюмінієва каструля були передані йому на зберігання. Разом з тим, постановою від 27 жовтня 2017 року слідчий визнав два мішки з грецькими горіхами загальною вагою 15 кг і алюмінієву каструлю об`ємом 12 літрів речовими доказами і долучив їх до кримінального провадження

№ 12017230070003006.

Відповідно до обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_6 , органом досудового розслідування, замах на крадіжку він вчинив 27 жовтня 2017 року. Як правильно зазначив суд першої інстанції, надані стороною обвинувачення докази свідчать про вчинення кримінального правопорушення 26 жовтня 2017 року, обвинувачення за яким не висувалось.

Згідно з висновком експерта від 06 листопада 2017 року № 3193-МТ ринкова вартість алюмінієвої каструлі об`ємом 12 літрів станом на 26 жовтня 2017 року могла становити 256 гривень 67 копійок. За висновком експерта від 14 листопада 2017 року № 17-507 ринкова вартість 15 кг грецького горіха в шкарлупі станом на 26 жовтня

2017 року за умови відповідності нормативним документам України становила

390 гривень. Зі змісту цих висновків вбачається, що речові докази на дослідження надані не були. Суд обґрунтовано зазначив, що цими висновками встановлено лише можливу/ймовірну вартість предметів.

Крім того, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 зазначав, що зважування горіхів проводили працівники поліції і їх вага складала 14,85 кг.

У зв`язку із наведеним, суд дійшов до обґрунтованого про висновку про неналежність та недопустимість зазначених доказів, а тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині необґрунтовані.

Що стосується доводів про те, що суд безпосередньо не дослідив речові докази та не направив їх на дослідження, то вони є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Згідно з журналом судового засідання від 05 листопада 2018 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, прокурор ОСОБА_8 зазначав про відсутність необхідності оглядати речові докази. Аналогічну позицію висловила і сторона захисту.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Оцінивши всі зазначені докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 .

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому                          статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою  прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Клопотань у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України прокурор не заявляв. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                         ОСОБА_3