Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 459/465/18

провадження № 51-1604 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Гулькевичі Краснодарського

району РФ, який мешкає:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочинів, передбачених:

- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 06 лютого 2018 року, знаходячись на АДРЕСА_2 , проник до підвального приміщення та намагався таємно, повторно викрасти майно загальною вартістю 890 грн, що належить потерпілому ОСОБА_8 , однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий власником приміщення.

Крім того, ОСОБА_7 у березі 2018 року, знаходячись біля земельної ділянки № НОМЕР_1 на території садового кооперативу "Автотранспортник", що на вул. Бічна Промислова, 45 у м. Червонограді Львівської області, повторно, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_9 , заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1 760 грн 09 коп.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не розглянув усіх доводів його апеляційної скарги, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Посилається на те, що під час судового розгляду не підтверджено належними та допустимими доказами вартості викрадено майна. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав вчинення злочину ОСОБА_7 06 лютого 2018 року повторно. Крім того, зазначає, що призначене ОСОБА_7 покарання є надмірно суворим.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав її невідповідності вимогам ст. 419 КПК України.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

За змістом ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник, не погоджуючись із вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій указував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 – закрити.

Захисник на обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що суд першої інстанції хоча й визначив порядок розгляду справи по епізоду за 06 лютого 2018 року відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, проте провів повний порядок дослідження доказів – допитав обвинуваченого, потерпілого, дослідив за даним епізодом письмові докази. При цьому суд залишив поза увагою те, що сторона обвинувачення не довела вартість викраденого майна висновком експерта. Також, на думку захисника, суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_7 за першим епізодом за ознакою повторності.

Однак, суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що по епізоду за 06 лютого 2019 року судовий розгляд у суді першої інстанції проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, залишив не розглянутими вказані доводи апеляційної скарги захисника.

Колегія суддів з такою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає її занадто формальною з огляду на те, що, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, хоча й визнав недоцільним дослідження доказів за епізодом злочинної діяльності 06 лютого 2018 року, проте дослідив надані стороною обвинувачення докази в повному обсязі.

Тобто суд апеляційної інстанції мав передбачені статтями 404, 405 КПК України підстави для перевірки усіх доводів апеляційної скарги захисника, проте всупереч указаним вимогам кримінального процесуального закону цього не зробив.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Крім того, суду апеляційної інстанції слід урахувати висновкиоб`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені в постанові № 51-10433 кмо 18 від 25 листопада 2019 року.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2               ОСОБА_3