Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/9239/18

провадження № 51-3725км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року стосовно

ОСОБА_7 ,           ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрованої ( АДРЕСА_1 ), жительки АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 79 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1місяць.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 вирішено обчислювати з 08 липня 2018 року.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 08 липня 2018 року приблизно о 12:12, перебуваючи в магазині "Еко-Маркет" на вул. Лукашевича, 15 у м. Києві, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрала дві банки кави "Якобс", завдавши ТОВ "Симпатик" матеріальної шкоди на суму 234,49 грн. Того ж дня приблизно о 16:45, перебуваючи в магазині "Новус Україна" на вул. Г. Кирпи, 5 у м. Києві, повторно таємно викрала три банки кави "Якобс Монарх" на загальну суму 335,01 грн, які сховала у своїй сумці і поклала за пояс штанів та, пройшовши касову зону, направилась до виходу з магазину, проте не довела своїх дій до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки її було затримано.

Київський апеляційний суд ухвалою від 24 квітня 2019 року вирок місцевого суду залишив без зміни, апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_7 – без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка  подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин вчинення засудженою кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації дій останньої, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), залишив поза увагою доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і не виправив помилку суду першої інстанції. Зокрема, на думку прокурора, відсутність у резолютивній частині вироку місцевого суду вказівки щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК та самостійного виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року підтверджує неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

Прокурор ОСОБА_5 не підтримав касаційну скаргу .

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у касаційному порядку не оскаржуються.

Покликання в касаційній скарзі прокурора на те, що ухвала апеляційного суду постановленаз істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).

При цьому, з огляду на положення ч. 1 ст. 421 КПК щодо недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого, суд апеляційної інстанції не уповноважений ухвалити новий вирок у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне  звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, якщо з цих підстав не подавали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 418 КПК у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

Крім того, як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із рішенням місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування ч. 4 ст. 70 КК, а тому порушувавпитання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового.

Доводиу касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення апеляційну скаргу в частині незастосування ч. 4 ст. 70 КК, і тим самим, як і суд першої інстанції, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не заслуговують на увагу.

Місцевий суд, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , в мотивувальній частині свого рішення, покликаючись на  п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", зазначив, що вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року, на який покликається в апеляційній та касаційній скаргах прокурор,підлягає самостійному виконанню, оскільки вищезгадана норма Постанови передбачає, що особа, до якої було застосованозвільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який її засудженодо покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, за таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку апеляційний суд перевірив доводи, викладені прокурором у згаданій апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду в цій частині відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У цьому випадку вказане порушення, а саме зазначення про самостійне виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року не в резолютивній частині вироку суду першої інстанції, а у його мотивувальній частині, суд касаційної інстанції не вважає істотним у розумінні ст. 412 КПК, оскільки воно не впливає на законність та обґрунтованість постановленого судового рішення. З ухвали суду вбачається, що апеляційний перегляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 здійснено за апеляційними скаргами прокурора і засудженої, а в мотивувальній її частині детально, в повному обсязі викладено мотиви та підстави залишення апеляційних скарг без задоволення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону, його ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Підстав, передбачених ст. 438 цього Кодексу, для її зміни чи скасування, Судом не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора не належить до  задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,– без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                       ОСОБА_3