Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 127/22049/18

провадження № 51-3546км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

неповнолітньої потерпілої         ОСОБА_7 ,

законного представника

неповнолітньої потерпілої         ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010001901, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від

19 квітня 2019 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 12 травня

2018 року, приблизно о 16.30, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії "А" та реєстраційного документу на транспортний засіб, здійснював керування технічно справним мотоциклом марки "Kawasakі".

На даному мотоциклі був встановлений державний номерний знак НОМЕР_1 , який не належить даному транспортному засобу. ОСОБА_9 , рухаючись у

м. Вінниці по вул. Аграрній, не вжив своєчасних заходів до зупинки керованого ним мотоциклу в момент об`єктивної появи в полі його зору малолітнього велосипедиста ОСОБА_7 , яка в цей час здійснювала рух на велосипеді марки "Ardis", по смузі руху ОСОБА_9 , внаслідок чого останній з необережності допустив наїзд на неї. Після чого з місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди зник.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Своїми діями ОСОБА_9 порушив вимоги п. п. 2.1( а, б, г), 2.9 (в), 2.10, 12.3 Правил дорожнього руху України. Порушення ОСОБА_9 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та перебувають у причинному зв`язку з її наслідками.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість.

Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_9 та потерпіла сторона підтримали подану касаційну скаргу захисника, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, потерпілої сторони та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке призначено засудженому без застосування положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону в повній мірі не дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке

ОСОБА_9 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого, дані про особу винного, характер дій засудженого, який допустив грубі порушення Правил дорожнього руху України, не мав права на керування мотоциклом, транспортний засіб не був зареєстрований, а після того як збив десятирічну дитину, втік з місця події, наслідки діяння, зокрема спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій. Також суд зважив на наявність обставин, що пом`якшують покарання та на відсутність обставин, що його обтяжують.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєння злочину, характер, спосіб та наслідки вчиненого не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства.

З таким рішенням апеляційного суду погоджується і колегія суддів, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Крім цього, колегія суддів враховує позицію потерпілої сторони щодо визначення ОСОБА_9 виду та розміру покарання, однак вона не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.

Проте доводи захисника про не врахування в повній мірі апеляційним судом при ухваленні вироку обставин, які пом`якшують покарання та позитивно характеризують  особу засудженого є слушними.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував усі обставини в сукупності, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття засудженого у скоєному, добровільне відшкодування ним завданої шкоди, повне визнання своєї вини у вчиненому злочині, відсутність у потерпілої сторони претензій матеріального та морального характеру.

Зазначені обставини колегія суддів вважає такими, що пом`якшують покарання  за інкримінований ОСОБА_9 злочин, а також з урахуванням позитивної характеристики засудженого за місцем його проживання та того, що засуджений вчинив злочин вперше, дають підстави для пом`якшення призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин вирок апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_9 покарання підлягає зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання, пом`якшити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на

2 роки.

В іншій частині судове рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                        ОСОБА_3