Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 р.

м. Київ

справа № 524/4928/16-к

провадження № 51-2362км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                   ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                           ОСОБА_5

захисника (в режимі відеоконференції)                       ОСОБА_6 ,

засудженого (в режимі відеоконференції)                  ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від          25 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090001043, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 березня 2015 року за ч. 2 ст. 190 КК України                         до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 липня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю     3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 10 березня 2016 року у вечірній час доби, діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на суму 880 грн.

Окрім того, 21 березня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі третього під`їзду будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на суму 540 грн.

22 березня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі першого під`їзду будинку                 АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на суму 440 грн.

28 березня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі першого під`їзду будинку                  АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на суму 640 грн.

09 травня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_6 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на суму 500 грн.

У цей же день, 09 травня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на загальну суму 728,5 грн.

У цей же день, 09 травня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення ліфтової, розташованої на технічному поверсі будинку АДРЕСА_7 , звідки таємно викрав належне ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" майно на суму 460 грн.

Полтавським апеляційним судом за апеляційною скаргою представника потерпілого вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України скасовано та ухвалено новий вирок від 25 квітня 2019 року, яким ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого                     ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення її підзахисного на підставі ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її  відхилити.

У запереченні представник потерпілого ТОВ "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Кременчукліфт" просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за                                   ч. 3ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Відповідно до змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що представник потерпілого подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України, та просив  скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують     покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд дотримався вимог                            ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання,  й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності. Окрім того, апеляційним судом узято до уваги кількість епізодів злочинної діяльності та не відшкодування завданої шкоди потерпілому.

Також, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, й інші обставини, на які  посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання у межах санкції частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_7 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку апеляційного суду з підстав, що вказані у касаційній скарзі захисника, не убачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                             ОСОБА_3