Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 211/5318/18

провадження № 51-3067км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання           ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року про відмову у відкриті апеляційного провадження щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду від 15 березня 2019 року, прокурор звернувся із касаційною скаргою, в якій ставить вимогу про її скасування та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, вказує на те, що внаслідок безпідставного висновку судді апеляційного суду про неможливість оскарження прокурором вироку, постановленого за результатами розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, на підставі неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 , його було позбавлено права на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, передбаченого ч. 4 ст. 36 КПК України, що свідчить про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає касаційну скаргу обґрунтованою та просить її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПКУкраїни істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПКУкраїни, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як слідує із приписів ч. 4 ст. 399 КПКУкраїни,суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 394 КПКУкраїни судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду та виключити із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказівку про придбання та зберігання ОСОБА_6 газобалонного пневматичного пістолета "654К" калібру 4,5 мм, серійний номер " НОМЕР_1 ", шести патронів калібру 9 мм Р.А., десяти мисливських патронів 12 калібру та одного корпусу гранати РГД-5, які за змістом закону не є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та слово "незаконне", яке не передбачене диспозицією ч. 1 ст. 263 КК України.

Натомість, суддя-доповідач апеляційного суду, відмовляючи прокурору у відкритті апеляційного провадження за його скаргою, на стадії прийняття апеляційної скарги, фактично вдався до оцінки доводів скарги прокурора, зазначивши при цьому, що учасники судового провадження, яке здійснювалося у порядку ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни, позбавлені права на оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції в частині кваліфікації дій обвинуваченого  ОСОБА_6 , оскільки він в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та погодився з кваліфікацією своїх дій.

З таким висновком судді апеляційного суду погодитися не можна, з огляду на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року № 13-3зво18, яка полягає в порушенні судами права заявника на подання апеляційної скарги.

Зокрема вона стосується питання подання апеляційної скарги з підстав правової кваліфікації дій, у вчиненні яких зізнався обвинувачений. У цьому рішенні  було констатовано, що позиція національних судів прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства, згідно з якою поняття "обставини", використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їхньої кримінально-правової кваліфікації. При цьому стверджувати, що заявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи фактів, установлених у судовому засіданні, він відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, якщо він вважав правову кваліфікацію своїх дій неправильною, не можна.

Отже, зважаючи на те, що ч. 2 ст. 394 КПКУкраїнивстановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювались і дослідження яких суд визнав недоцільним, право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій чинним кримінальним процесуальним законодавством України не обмежується. Тобто, норми КПКУкраїни не містять застережень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував положення ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на вирок місцевого суду від 31 січня 2019 року стосовно ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 399 КПКУкраїниє незаконною, оскільки позбавила учасника судового провадження права на апеляційне оскарження судового рішення та обмежила його право на доступ до правосуддя.

Вказане порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є істотним, так як перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді слід врахувати викладене та ухвалити обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року про відмову у відкриті апеляційного провадження щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                        ОСОБА_3