Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 638/886/18

провадження № 51-3535км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року й ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480005550, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця  та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження закрито.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він в літку 2017 року, перебуваючи в пгт. Старий Салтів Вовчанського району Харківській області зірвав дико зростаючий кущ коноплі, який привіз до власного помешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання наркотичного засобу для особистого вживання, висушив даний кущ коноплі та шляхом його подрібнення виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який з того моменту почав зберігати для особистого вживання.

13 листопада 2017 року в вечірній час доби ОСОБА_6 був зупинений співробітниками поліції поблизу будинку № 45 на вул. Джанкойській у м. Харкові, та в ході діалогу з ними було з`ясовано, що у ОСОБА_6 із собою знаходиться паперовий згорток із особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, який останній зберігав для особистого вживання.

В ході огляду місця події, цього ж дня працівниками поліції було виявлено та вилучено у ОСОБА_6 паперовий згорток із речовиною рослинного походження зеленого кольору із характерним запахом коноплі. Дана речовина згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 "Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" № 2587 від 06 грудня 2017 року є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, маса якого в перерахунку на масу представленої речовини склала 7,1831 г.

Дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року ухвалу районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що положення ч. 4 ст. 309 КК України до ОСОБА_6 застосуванню не підлягали, оскільки він на обліку у лікаря-нарколога не перебував та діагноз "наркоманія" у нього достовірно не встановлений. Стверджує, що ОСОБА_6 добровільно звернувся до лікувального закладу, де розпочав проходження курсу лікування внаслідок вживання наркотиків саме з метою уникнути кримінальної відповідальності. Вважає ухвалу апеляційного суду  такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, суд не перевірив доводи його скарги, не надав вичерпних і переконливих відповідей на її доводи.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому неведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

За змістом п. 1 ч. 2, ст. 284, ч. 3 ст. 288, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з`ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому таке звернення повинно мати місце після вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, (пункти 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" від 26 квітня 2002 року № 4).

Відповідно до Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР  наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до закону, встановлено діагноз "наркоманія"; добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР).

Однак, наведених вимог закону судом першої інстанції враховано не було.

Як видно із журналу судового засідання від 12 квітня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації судового провадження в суді першої інстанції, у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про застосування положень ч. 4 ст. 309 КК України та звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки останній добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування з 26 грудня 2017 року по 09 січня 2018 року у наркологічному відділенні № 2 КЗОЗ "Обласний наркологічний диспансер" з діагнозом: зловживання канабіноїдів зі шкідливими наслідками.

Разом із цим згідно з наявної  в матеріалах провадження довідки Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер" від 12 грудня 2017 року слідує, що ОСОБА_6 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Окрім того, відповідно до акта № 11 судово-наркологічної експертизи від 03 січня 2018 року лікарем – наркологом було надано заключення, що ОСОБА_6 лікування не потребує.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, не встановив чи дійсно ОСОБА_6 страждав на наркоманію і потребував лікування від неї, не з`ясував обставин початку його лікування, не надав належної оцінки наявним в матеріалах провадження довідкам,  а також не звернув уваги також на те, що початок лікування зазначено 21 грудня 2017 року, тобто одразу ж після повідомлення його про підозру 18 грудня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду, на зазначене порушення уваги не звернув і дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, а також у порушення вимог ст. 419 КПК України  належним чином не перевірив доводів прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно розглянути матеріали  кримінального провадження та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року й ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                     ОСОБА_3