Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 397/986/17

провадження № 51-998км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

засудженої                                                    ОСОБА_6 ,

захисника                                                      ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою  захисника ОСОБА_8 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гаївка Добровеличківського району Кіровоградської області та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, і призначено покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 1 рік.

На підставі ч. 3 ст. 55 КК, строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування необхідно обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 3 518 гривень 72 копійки.

Як встановив суд, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді голови Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, будучи головною посадовою особою відповідної територіальної громади, на підставі ст. ст. 140, 141 Конституції України, ст. ст. 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представником органу місцевого самоврядування, службовою особою, що постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи підзвітною, підконтрольною і відповідальною перед територіальною громадою та відповідною радою, здійснюючи функцію представника органу місцевого самоврядування та будучи службовою особою 4 категорії, якій присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування, яка, відповідно до примітки 2              ст. 368 КК,  займає відповідальне становище, вчинила службове підроблення, тобто складання та видачу службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Так, до Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області 11.04.2016 надійшла заява ОСОБА_9 про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,38 га, з яких 0,12 га для ведення садівництва та 1,26 га для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, 07.06.2016, у період часу з 14 год. 00 хв. до 17 год. 10 хв. у приміщенні службового кабінету голови Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, розташованого в будівлі Михайлівської сільської ради на вул. Пушкіна, 7 у с. Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області, під головуванням ОСОБА_6 відбулося засідання шостої сесії Михайлівської сільської ради сьомого скликання. На розгляд сесії, крім інших, винесено питання про надання ОСОБА_9 згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для ведення садівництва та ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,38 га в с. Григорівка Олександрівського району Кіровоградської області.

За результатами голосування, депутатами Михайлівської сільської ради, прийнято рішення № 76 від 07.06.2016 року "Про надання ОСОБА_9 згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства", загальною площею 1,38 га. У подальшому, землевпорядником Михайлівської сільської ради ОСОБА_10 складено проект рішення № 76 від 07.06.2016 року про надання згоди ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею                   1,38 га.

ОСОБА_6 , достовірно знаючи про прийняті 07.06.2016 на засіданні шостої сесії Михайлівської сільської ради сьомого скликання рішення та про перебування у користуванні ОСОБА_9 земельної ділянки загальною площею 0,99 га, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, користуючись наданими їй Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваженнями, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам служби та в інтересах ОСОБА_9 ,  у приміщенні свого службового кабінету на                          АДРЕСА_1 11.07.2016 у період часу з  15 год. 00 хв. до 16 год. 54 хв. на власному ноутбуці марки "ASUS" склала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме – рішення сесії Михайлівської сільської ради № 76 від 07.06.2016 року, вказавши у ньому завідомо неправдиві відомості шляхом зміни (збільшення) площі земельної ділянки, на яку ОСОБА_9 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства з 1,38 га на  2,37 га.

Після цього, 11.07.2016, приблизно 16 год. 54 хв. ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, засвідчила власним підписом та гербовою печаткою Михайлівської сільської ради рішення шостої сесії Михайлівської сільської ради сьомого скликання № 76 від 07.06.2016 року "Про надання ОСОБА_9 згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства", у яке попередньо внесла зміни щодо площі земельної ділянки з                    1,38 га на 2,37 га та яке видала онуку ОСОБА_9 – ОСОБА_11 .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2018 року стосовно ОСОБА_6 залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зокрема, захисник стверджує, що суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим умислом, при якому службова особа усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів, втім під час досудового розслідування та розгляду справи в суді наявність прямого умислу  у діях                      ОСОБА_6 не було доведено, отже в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК.

Крім того, захисник зазначає про порушення засад безпосередності дослідження доказів, оскільки апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, у зв`язку з чим допустив порушення права на захист ОСОБА_6 . Також, вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 370, 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_8  у повному обсязі та просила її задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 також підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_8  у повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, думку прокурора, пояснення засудженої та її захисника, перевіривши матеріали цього провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що у діях   ОСОБА_6 не було встановлено прямого умислу, отже відсутній склад злочину, передбачений                         ч. 1 ст. 366 КК, є необґрунтованими.

Так, з суб`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК, може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто, службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_6 , будучи сільським головою, головною посадовою особою територіальної громади села, обов`язки якої охоплені положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", допустила порушення ряду вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської ради.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Як встановлено доказами у кримінальному провадженні, на засіданні шостої сесії Михайлівської сільської ради сьомого скликання голосуванням вирішувалося питання про надання ОСОБА_9 земельної ділянки у розмірі 1,38 га, заява ОСОБА_9 була про наділення їй 1,38 га, проект рішення, який зберігався у комп`ютері ОСОБА_10 був про надання згоди на розробку землеустрою на 1, 38 га.

Однак, як вбачається зі змісту судових рішень, ОСОБА_6 умисно змінила зміст рішення сільської ради, самостійно вирішивши, якою за розміром земельною ділянкою має володіти ОСОБА_9 та вчинила дії зі складання на своєму робочому комп`ютері рішення із зазначенням у ньому розміру земельної ділянки 2,37 га і видачі цього рішення у подальшому ОСОБА_11 (онуку ОСОБА_9 ).

Так, винуватість ОСОБА_6 доведена сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів, яким надано належну юридичну оцінку.

Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які вказали, що під час сесії сільської ради вирішувалося питання про надання                        ОСОБА_9 земельної ділянки у розмірі 1,38 га і питання про вирішення земельної ділянки у більшому розмірі не розглядалося.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, свідок ОСОБА_10 - землевпорядник Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області показала, що на засіданні сесії сільської ради розглядалось питання та було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 площею саме 1,38 га.

Втім, 17 червня 2016 року до неї зателефонувала голова сільської ради ОСОБА_6 та вимагала виготовити рішення про відведення земельної ділянки ОСОБА_9 площею 2, 37 га, а не 1,38 га, а  коли землевпорядник  ОСОБА_10 відмовилась це робити, посилаючись на його законність, ОСОБА_6 стала погрожувати їй звільненням. Побоюючись погроз сільського голови ОСОБА_6 ,                                 ОСОБА_10 звернулась із заявою до Олександрівського відділу прокуратури.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується й іншими доказами, зокрема, даними, що містяться у: заяві ОСОБА_9 від 11.04.2016, згідно якої вона просила надати згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,38 га; протоколі засідання шостої сесії Михайлівської сільської ради сьомого скликання від 07.06.2016, згідно якого сесія сільської ради вирішила надати ОСОБА_9 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею – 1,38 га; рішенні сесії Михайлівської сільської ради сьомого скликання від 07.06.2016, яке було підроблено ОСОБА_6 , шляхом  внесення у нього завідомо неправдивих відомостей шляхом зміни (збільшення) площі земельної ділянки, на яку ОСОБА_9 надано дозвіл з 1,38 га на  2,37 га.

Дослідивши вказані обставини кримінального провадження повно і неупереджено, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку те, що ОСОБА_6 умисно вчинила службове підроблення, тобто складання і видачу службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, та правильно кваліфікував її дії за                                                ч. 1 ст. 366 КК.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено, що, за результатами голосування, депутатами Михайлівської сільської ради, прийнято рішення № 76 від 07.06.2016 року "Про надання ОСОБА_9 згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства", загальною площею 1,38 га. Втім, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про прийняті на засіданні сесії сільської ради рішення та про перебування у користуванні ОСОБА_9 земельної ділянки загальною площею 0,99 га, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, склала завідомо неправдивий офіційний документ, вказавши у ньому завідомо неправдиві відомості шляхом зміни (збільшення) площі земельної ділянки, на яку ОСОБА_9 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства                                                      з 1,38 га на  2,37 га.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано зач. 1 ст. 366 КК, оскільки вона, будучи особою, що займає відповідальне становище, вчинила службове підроблення, тобто складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документа.

Позиція сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, правомірності дій щодо складання та видачі рішення сесії сільської ради від 07.06.2016 року, відсутності складу злочину в її діях, доводи на обґрунтування якої викладені в касаційній скарзі, - була предметом об`єктивного оцінювання й під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції та не знайшла свого підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Посилання сторони захисту про безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання захисника про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та суперечать матеріалам провадження.

Так, за змістом ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, яких не досліджував суд першої інстанції, виключно в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останньому не потрібно повторно досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд,  розглянувши клопотання захисника про повторний допит ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 та деяких письмових доказів, зазначених у клопотанні, відмовив в його задоволенні, оскільки підстав, визначених ч. 3 ст. 404 КПК для повторного дослідження вказаного доказу, апеляційним судом не встановлено.

За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та покладених в основу доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність залишення вироку без змін.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальний процесуальний закон не покладає на апеляційний суд обов`язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені в суді першої інстанції. У частині 2 статті 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази. Однак, якщо б висновки суду апеляційної інстанції, що є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосувалися сутнісних ознак доказів – достовірності, належності, допустимості – і саме це зумовило б перекваліфікацію дій особи на іншу статтю (частину статті) КК, то тоді суд апеляційної інстанції зобов`язаний був би дослідити докази з дотриманням вимог статті 23 КПК.

Таким чином, вимоги ч. 3 ст. 404 КПК під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 апеляційним судом дотримано, а доводи касаційної скарги захисника про порушення принципу безпосередності дослідження доказів є необґрунтованими.

Не є прийнятними і доводи захисника про те, що апеляційним судом порушено вимоги кримінального процесуального закону, зокрема положень ст. 419 КПК.

Так, згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При ухваленні судового рішення щодо ОСОБА_6 апеляційний суд цих вимог закону дотримався.

Посилання захисника на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК колегія суддів вважає безпідставними. При розгляді кримінального провадження апеляційний суд навів у своєму рішенні суть доводів апеляційної скарги, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. З наведеними у ній висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів касаційної скарги та матеріалів кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень або ставили б  під сумнів законність і обґрунтованість їх, колегія суддів не вбачає,  а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 відсутні.

За таких обставин касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року,

постановив:

вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня                 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу  захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                ОСОБА_3