Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 727/6771/18

Провадження № 51-577км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада                           2018 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця м. Чернівці,  раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2018 року ОСОБА_6  визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням                                             ч. ч. 1, 2 ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до  ст. 75 КК   ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1; п. 2. ч. 3                ст. 76 КК.

Стягнуто з  ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 2 002 грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 у невстановлений час, місці та за невстановлених обставин незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін  та зберігав при собі з метою подальшого збуту до 18 січня 2018 року.

У подальшому, ОСОБА_6 18 січня 2018 року, близько 15 год. 30 хв, незаконно, протиправно, маючи на меті отримання прибутку, перебуваючи неподалік буд. 15 на вул. Воробкевича в м. Чернівці за 300 грн незаконно збув ОСОБА_7 психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, вагою 0, 0418 г.

Окрім цього, у невстановлений час, місці та за невстановлених обставин,                       ОСОБА_6 незаконно, повторно, придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та зберігав при собі з метою подальшого збуту до 24 травня 2018 року.

У подальшому, ОСОБА_6 , 24 травня 2018 року, приблизно о 19 год.                                             20 хв, незаконно, повторно, маючи на меті отримання прибутку, знаходячись поблизу будинку № 248 е на вул. Руській в м. Чернівці за 400 грн незаконно збув ОСОБА_8 , психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, вагою 0,0152 г.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Першотравневого районного суду                   м. Чернівці від 21 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінено:

- за ч. 1 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі  на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді  позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК   ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1; п. 2. ч. 3                ст. 76 КК.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо   ОСОБА_6 , призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування наведеного прокурор вказує, що судами безпідставно зроблено висновок про можливість звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК. Також, прокурор вважає, що судом першої інстанції передчасно враховано за обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, оскільки засуджений ніде не працював та щиро не розкаявся, при цьому суд не зважив на те, що вчинені ОСОБА_6 злочини відносяться до категорії тяжких. Також, зазначає про порушення вимог ст. ст.  370, 419  КПК. Вважає, що апеляційний суд допустився істотних порушень кримінального процесуального закону,  а саме: не обґрунтувавши своє рішення належним чином, не призначив ОСОБА_6 за                    ч. 2 ст. 307 КК обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Так, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість є слушними.

Так, у ст. 65 КК визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких, особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та  попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При  виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Згідно з ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання   та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження  за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в такій санкції, а також може на цих підставах не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції  як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, обираючи  ОСОБА_6 покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК, суд врахував дані про особу винного, який повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочинів, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є особою молодого віку та вперше притягується до кримінальної відповідальності. Наведені обставини, на думку суду, в їх сукупності істотно знизили ступінь тяжкості вчинених злочинів, внаслідок чого суд прийшов до переконання про можливість призначення ОСОБА_6 покарання  за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкціях вказаних норм.

Крім того, як убачається з вироку, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, своє рішення пояснив відсутністю обтяжуючих покарання обставин, наявністю обставин, що пом`якшують покарання, а також врахував дані про особу винного, внаслідок чого визнав за можливе призначити засудженому покарання з випробуванням.

Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі обвинуваченого, неправильним застосуванням положень ст. 75 КК, що призвело до призначення необґрунтовано м`якого покарання.

Суд апеляційної інстанції,перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора та відмовляючи в її задоволенні, передчасно погодився з рішенням суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, безпідставно визнавши достатнім для цього лише визнання вини обвинуваченим, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що на утриманні засудженого перебуває троє малолітніх дітей, тобто формально послався на ті ж обставини, які суд врахував при обранні виду та розміру покарання. При цьому, апеляційний суд в своїй ухвалі взагалі не обґрунтував рішення про не призначення ОСОБА_6 обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та зміст судових рішень, колегія суддів прийшла до висновку, що переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, свій висновок про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин злочину та його особи, не обґрунтував.

Так, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційним судом недостатньо враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів, оскільки вчинені ним кримінальні правопорушення, пов`язані з обігом психотропної речовини, створюють загрозу заподіяння шкоди та заподіюють фактичну шкоду здоров`ю невизначеному колу осіб, підривають заснований на законі порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в Україні.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає, що переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення в ухвалі не наведено, а висновки суду про можливість звільнення  ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК суперечать принципу справедливості покарання й не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність – ст. 75 КК, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м`якості.

Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора є обґрунтованими й підлягають частковому задоволенню, ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

У разі підтвердження пред`явленого обсягу обвинувачення та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК слід уважати необґрунтованим.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом                      4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, задовольнити частково. Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від                        20 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                                   ОСОБА_3