Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 478/508/15-к

провадження № 51-5603км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                        ОСОБА_1 ,

суддів                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

захисника                                            ОСОБА_5 ,

прокурора                                            ОСОБА_6 ,

потерпілого                                         ОСОБА_7 ,

представника потерпілого              адвоката ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 120151500000000074 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя смт Казанка Миколаївської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Новобузького районного суду м. Житомира від 23 серпня 2016 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК та виправдано за цим обвинуваченням через недоведеність вчинення ним цього злочину.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що він, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, 12 червня 2014 року приблизно о 6:20 на полі на території Казанківської сільської ради незаконно заволоділи транспортними засобами, які належали ТОВ "Агроальянс" - трактором МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, вартістю 41830 грн, разом із оприскувачем           ОПШ-2000-21.6, 2011 року випуску, вартістю 54180 грн, та трактором МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, вартістю 55589 грн, разом із бороною пружиною ЗПГ-15, 2011 року випуску, вартістю 34060 грн.

За версією обвинувачення, 12 червня 2014 року приблизно о 6:20 ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, побачили на полі працівників ТОВ "Агроальянс" ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які на вказаних тракторах проводили земельні роботи. Реалізуючи раптово виниклий спільний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортними засобами, з метою зупинити проведення робіт, вони заїхали автомобілем на поле та перегородили рух трактором, після чого, використовуючи малозначний привід та шляхом обману, приховуючи свої дійсні наміри попросили водіїв вийти  з кабін тракторів, які вийшли, залишивши ключі в замках запалювання. ОСОБА_9 без дозволу водія ОСОБА_10 сів за кермо трактора з оприскувачем і, завівши двигун, поїхав у бік смт Казанка. Повернувшись через деякий час на місце ОСОБА_9 без дозволу водія ОСОБА_11 сів за кермо другого трактора з бороною пружиною і, завівши двигун, поїхав у бік смт Казанка.

При проведенні обшуку на території Фермерського господарства "Масляний"           17 червня 2014 року ці трактори було вилучено.

Під час судового розгляду районний суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_9 , оскільки дослідженими у судовому засіданні доказами не було доведено, що між ОСОБА_9 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, була попередня змова на незаконне заволодіння транспортними засобами, а також, що ці трактори були переміщені з поля поза волею механізаторів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому, суд критично оцінив показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та           ОСОБА_15 , які пояснили, що трактори на територію підприємства ТОВ "Сила росту" доставили працівники ТОВ "Агроальянс". Крім того, суд визнав недопустимими письмові докази у справі.

Переглядаючи справу за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого та його представника, Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 5 червня            2018 року залишив вирок районного суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_16 , який брав участь при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати судові рішення  і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

На думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно виправдав             ОСОБА_9 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК.

При цьому, прокурор по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, а саме зазначає, що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що саме ОСОБА_9 відігнав трактори на територію  ТОВ "Сила росту" і це було здійснено поза волею механізаторів.

Прокурор стверджує, що докази сторони захисту – показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 не відкривались стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК; вважає, що суд не мав права допитувати в якості свідка ОСОБА_12 , який є особою, матеріали провадження щодо якої виділено в окреме провадження.

Також прокурор вважає, що апеляційний суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 та ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) після скасування попередньої ухвали апеляційного суду не виконав вказівки суду касаційної інстанції щодо належного дослідження обставин справи, повного, всебічного та об`єктивного розгляду кримінального провадження та в своїй ухвалі не надав вичерпних та обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційних скарг.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги прокурора нижчого рівня підтримав частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

Потерпілий ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_8 касаційну скаргу прокурора підтримали, просили вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_5 виступив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає  з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність його виправдання з цих підстав у пред`явленому обвинуваченні ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування і досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд надав належну оцінку. Вирок районного суду відповідає вимогам ст. 374 КПК та є законним і вмотивованим.

Зокрема, місцевий суд дійшов таких висновків на підставі аналізу показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 ,  ОСОБА_15 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 .

Як правильно встановив суд, між підприємством ОСОБА_12 – ТОВ "Сила росту" та ТОВ "Агроальянс" та упродовж тривалого часу існує цивільно-правовий спір щодо наявності законного права на оренду земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_28 , оскільки остання         у 2005 році уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "Сила росту", а у 2013 році, не розірвавши попереднього договору, уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ "Агроальянс".

Відомості, які містяться в показаннях зазначених свідків, не підтверджують наявності у ОСОБА_9 умислу на незаконне заволодіння транспортними засобами, а навпаки – свідчать про те, що трактори були переміщені з метою зупинити земельні роботи та перешкодити знищенню посівів зернових культур, які були засіяні ТОВ "Сила росту" на спірній земельній ділянці. При цьому,  свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтвердили, що 12 червня 2016 року ОСОБА_12 повідомив, що трактори знаходяться на території його бази і він притримає їх до вирішення спору щодо погашення йому збитків, спричинених його господарству знищенням посівів кукурудзи. На підтвердження цього він надав працівникам поліції лист, адресований директору ТОВ "Агроальянс".

Крім того, місцевий суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 84, ч. 3 ст. 99, ст. 89 КПК, правильно визнав недопустимим надані стороною обвинувачення письмові докази.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3          ст. 374 КПК, у мотивувальній частині свого рішення виклав формулювання обвинувачення ОСОБА_9 , яке було пред`явлене йому та визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відхилив докази надані стороною обвинувачення.

З огляду на це наведені у касаційній скарзі доводи прокурора про безпідставне виправдання судом ОСОБА_9 слід визнати такими, що не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції.

Доводи у касаційній скарзі прокурора про порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону в частині допиту в якості свідка ОСОБА_12 не є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою прокурора від 31 березня 2015 року матеріали провадження відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виділено в окремі провадження (т. 1 а. с. 129).

Відповідно до ст. 65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Частина 2 вказаної норми містить вичерпний перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки.

Особа, матеріали провадження щодо якої виділено в окреме провадження, до цього переліку не віднесена.

Доводи прокурора про незаконне покладення судом в основу вироку показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які не відкривались захистом стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК, є неспроможними.

Як убачається із технічного запису підготовчого судового засідання, сторона захисту зазначала, що під час досудового розслідування надсилала прокурору клопотання про допит зазначених свідків, однак жодної відповіді не отримала. Тому суд, врахувавши думку прокурора, який не заперечував проти допиту вказаних свідків, дійшов умотивованого висновку про можливість вирішення даного клопотання в судовому засіданні.

Викладені в касаційній скарзі доводи прокурора є аналогічними тим, що були наведені стороною обвинувачення в апеляційних скаргах та на які апеляційний суд надав умотивовані відповіді у своїй ухвалі, визнавши ці доводи неспроможними.

При цьому, як вбачається з апеляційних скарг сторони обвинувачення та звукозапису судових засідань, ані прокурор, ані потерпілий не просили апеляційний суд ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, клопотань про повторне дослідження доказів не заявляли.

Тому, апеляційний суд, не встановивши підстав, передбачених ст. 415 КПК для скасування вироку, з врахуванням принципу недопустимості погіршення правового становища обвинувачуваного докази у справі повторно не досліджував та відповідно до ст. 404 КПК переглянув судове рішення суду першої інстанції у межах апеляційних скарг.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 КПК після скасування ухвали судом касаційної інстанції суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогам, передбаченими КПК.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, врахувавши вказівки суду касаційної інстанції, вжив всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об`єктивного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 .

Ухвала суду апеляційної інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження, суд касаційної інстанції не виявив таких порушень норм матеріального або процесуального права, які би тягнули за собою зміну чи скасування оспорюваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України,  Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2018 року щодо ОСОБА_9 –без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                             __________________                           _________________

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                              ОСОБА_3