Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

26 листопада 2019року

м. Київ

справа № 336/10493/13-к

провадження № 51-3243км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                              ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на  ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2019 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2018  року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у  виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до  призначеного покарання приєднано покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, невідбуте за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2012 року, і  призначено ОСОБА_6 остаточне покарання, що підлягає відбуванню, у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Вирішено питання щодо речових доказів.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватою у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, за обставин, викладених у вироку.

Як установив Суд, 24 жовтня 2013 року у вечірній час ОСОБА_6 проникнувши до квартири АДРЕСА_2 , таємно викрала дитячу коляску "ZIPPY" заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 3700 грн.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2019 року скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у суді та вичерпання можливостей їх отримати.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що апеляційний суд безпідставно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . При цьому, безпосередньо не  дослідивши усіх доказів кримінального провадження, апеляційний суд дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, безпідставно визнав недопустимими доказами показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , якими підтверджується вартість викраденого майна. Такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку прокурора, потягли за собою незастосування апеляційним судом закону, що підлягав застосуванню, а саме ч. 3 ст. 185 КК та безпідставне закриття кримінального провадження.

На касаційну скаргу від захисника ОСОБА_9 надійшло заперечення, у якому вона, наводячи аргументи, зазначає про необґрунтованість заявлених касаційних вимог.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційні вимоги.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положенням ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та  процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й  дослідженим у судовому засіданні доказам.

Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та постановив ухвалу, яка не відповідає його вимогам.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на  підставі зібраних та перевірених у судовому порядку доказів дійшов висновку про  доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначив відповідне покарання.

Не погоджуючись із вказаним вироком, прокурор та захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6 та кваліфікацію її дій, вказував, що призначене ОСОБА_6 покарання є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості. В   апеляційній скарзі захисник ставила питання про закриття кримінального провадження стосовно її підзахисної через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчинені крадіжки.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за вказаними апеляційними скаргами, дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 в суді і вичерпання можливості їх  отримання. Апеляційний суд виходив з того, що у справі відсутні допустимі докази, які б підтверджували розмір завданої потерпілій матеріальної шкоди, визнав недопустимими доказами показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 щодо орієнтовної вартості викраденого майна, при цьому наявні у провадженні докази безпосередньо не досліджував.

Разом з тим, виходячи із засади безпосередності дослідження доказів судом (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не  вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України             № 5-249кс15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у  повному обсязі.

З огляду на викладене, Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки він не вправі був дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного провадження.

За таких обставин, Суд вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з  істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у  суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та з дотриманням положень глави 31 КПК ухвалити законне й  обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у  розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                   ОСОБА_3