Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 440/1137/19

адміністративне провадження № К/9901/24753/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Радишевської О. Р., Шишова О. О.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 440/1137/19

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя С. С. Сич) від 15 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Калитка, С. С. Рєзнікова, Л. В. Мельнікова) від 05 серпня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Полтавської області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Полтавської області щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться в кримінальному провадженні № 12016170040003994;

- зобов`язати Прокуратуру Полтавської області надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії постанови про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року, заяви ОСОБА_2 , попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого та інших матеріалів, у яких указується прізвище " ОСОБА_1 ", які знаходяться у кримінальному провадженні № 12016170040003994.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 січня 2019 року позивач звернувся до Прокуратури Полтавської області із заявою про надання копії постанови про закриття кримінального провадження № 12016170040003994, у якому позивач був допитаний як свідок, на яку 15 лютого 2019 року отримав відповідь від слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури Полтавської області Ральського А. А. про відмову у наданні постанови. 05 березня 2019 року позивач звернувся із заявою до Генерального прокурора України про направлення позивачу постанови про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого та інші матеріали провадження, які стали підставою для закриття кримінального провадження, та які стосуються ОСОБА_1 особисто. Указана заява позивача скерована Генеральною Прокуратурою України до Прокуратури Полтавської області. Листом Прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 надано відповідь на вказане звернення позивача, проте відповідачем не було надано позивачу постанови про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться в кримінальному провадженні № 12016170040003994, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 17 вересня 2019 року до Верховного Суду від Прокуратури Полтавської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач просить оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу № 0440/1137/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.

8. З огляду на те, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним, тому ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року цю справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

9. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 вересня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань унесено відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 від 28 вересня 2016 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина перша статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), кримінальне провадження № 12016170040003994, наслідок розслідування кримінального правопорушення: закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) 28 грудня 2018 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 травня 2019 року.

11. 28 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Полтавської області із заявою (вх. №ел.-355 від 28 січня 2019 року), у якій зазначив, що позивачу стало відомо, що за заявою ОСОБА_3 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що нібито ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження. За цим фактом ОСОБА_1 був допитаний слідчим слідчого відділу Прокуратури Полтавської області старшим радником юстиції Ральським А. А. У цій заяві позивач просить надати постанову про прийняте рішення за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року.

12. На вказане звернення ОСОБА_1 було надано відповідь листом слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури Полтавської області Ральського А. А. від 12 лютого 2019 року № 17/1-1210-17, яким повідомлено, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року, 28 грудня 2018 року слідчим винесена постанова про закриття цього кримінального провадження на підставі частини першої пункту 2 статті 248 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Одночасно роз`яснено, що чинним КПК України встановлений вичерпний перелік осіб, яким після закінчення досудового розслідування направляється постанова про закриття кримінального провадження, а саме - заявнику та потерпілому. Зазначено, що в кримінальному провадженні № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 не наділений зазначеними статусами заявника та потерпілого, тому підстави для направлення копії постанови про закриття кримінального провадження відсутні.

13. ОСОБА_1 20 лютого 2019 року звернувся до Прокурора Полтавської області із заявою (вх. №825-19 від 20 лютого 2019 року), у якій просив надіслати постанову про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року та інші матеріали провадження, які стосуються ОСОБА_1 особисто.

14. Листом начальника слідчого відділу Прокуратури Полтавської області від 11 березня 2019 року № 17/1-1210-17 ОСОБА_1 повідомлено, що ним 28 січня 2019 року надсилалося звернення про направлення постанови за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року. За результатами розгляду вказаного звернення 12 лютого 2018 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури Полтавської області Ральським А. А. надано ґрунтовну відповідь. Одночасно позивачу роз`яснено, що ОСОБА_1 надано інформацію про результати розслідування кримінального провадження № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року, у якому позивач допитувався як свідок. Щодо направлення постанови про закриття кримінального провадження та матеріалів кримінального провадження у КПК України встановлено вичерпний перелік осіб.

15. Голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 05 березня 2019 року, у якій просив зобов`язати Прокурора Полтавської області направити на його адресу постанову про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року, копію заяви ОСОБА_2 , копію попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протокол допиту ОСОБА_2 як потерпілого та інші матеріали провадження, які стали підставою для закриття кримінального провадження та стосуються особисто ОСОБА_1 .

16. Указана заява надійшла до Прокуратури Полтавської області 13 березня 2019 року (вх. № 1850-19), що підтверджується штампом ухідної кореспонденції на заяві.

17. Листом заступника прокурора Полтавської області Галицького О. від 11 квітня 2019 року № 17/1-1210-17 ОСОБА_1 роз`яснено, що він є учасником кримінального провадження № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року у статусі свідка та має право та обов`язки, визначені статтею 66 КПК України. Відповідно до статті 221 КПК України матеріали досудового розслідування для ознайомлення надаються за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору згідно із частиною шостою статті 284 КПК України. Отже, нормами КПК України встановлено вичерпний перелік осіб, яким надаються для ознайомлення матеріали досудового розслідування та постанова про закриття кримінального провадження. Зазначено, за результатами розгляду аналогічних звернень ОСОБА_1 12 лютого 2019 року та 11 березня 2019 року надано ґрунтовні відповіді та проінформовано про результати кримінального провадження № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем і органами прокуратури та її посадовими особами, не є адміністративним спором, оскільки прокуратура у цьому випадку не приймала щодо позивача обов`язкових для виконання рішень, не здійснювала публічно-владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, а повноваження щодо надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження та порядок надіслання копії постанови про закриття кримінального провадження регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Отже, перевірка правомірності бездіяльності, яку оскаржує позивач, який є учасником кримінального провадження № 12016170040003994, щодо ненадання йому матеріалів кримінального провадження та копії постанови про закриття кримінального провадження, знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо розгляду цього спору за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Правовідносини, у цій справи, регулюються статтею 32 Конституції України, Законом України "Про інформацію", Законом України "Про доступ до публічної інформації", а спір щодо надання запитуваної позивачем публічної інформації підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

23. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

24. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.

25. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Пункти 1 - 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

27. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

28. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

29. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

30. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

31. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

32. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС).

33. Отож, законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

34. З приводу подібних спірних правовідносин свою позицію у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 висловив Конституційний Суд України, який зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

35. Аналогічний висновок зроблено Конституційним Судом України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, у якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

36. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до частини першої статті 303 КПК України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Разом з тим, частиною 2 цієї статті визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

37. Завданням кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

38. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

39. Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

40. За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник..

41. Тобто, орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема й при вирішенні питань щодо визначення слідчого по кримінальній справі та прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження такої бездіяльності має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

42. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року в справа № 826/2004/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18 та від 28 серпня 2019 року в справі № 1540/5031/18.

43. Як правильно установлено судами попередніх інстанцій, що предметом адміністративного позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 , який є учасником кримінального провадження № 12016170040003994, постанови про закриття кримінального провадження № 12016170040003994 від 28 вересня 2016 року, копії заяви ОСОБА_2 , копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться в кримінальному провадженні № 12016170040003994, тобто бездіяльності, учиненої у кримінальному провадженні № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року.

44. Оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю посадових і службових осіб органів прокуратури, учинених або не вчинених останніми у рамках кримінального провадження № 12016170040003994 від 29 вересня 2016 року, перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.

45. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, ураховуючи суть спірних правовідносин, які виникли між позивачем і органами прокуратури та її посадовими особами, не є адміністративним спором, оскільки прокуратура у цьому випадку законодавчо не уповноважена впливати на поведінку позивача, не приймала щодо нього обов`язкових для виконання рішень, не здійснювала публічно-владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, а повноваження щодо надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження та порядок надіслання копії постанови про закриття кримінального провадження регламентовані КПК України.

46. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

47. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 24 та тексті свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04), що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

48. Таким чином, зважуючи на тлумачення Європейського суду з прав людини поняття "суд, встановлений законом", суд касаційної інстанції з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції щодо цих спірних правовідносин.

49. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у цій справі та її розгляд у порядку кримінального судочинства є обґрунтованими.

50. Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для закриття провадження у справі.

51. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до цих правовідносин.

52. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М. М. Яковенко

Судді: О. Р. Радишевська

О. О. Шишов