Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 489/5754/16-к

провадження № 51-7090 км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої                                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                    ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150040005186, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Некрасове Глухівського району Сумської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 27 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII).

УхвалоюАпеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року зазначений вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 скасовано в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 і в цій частині кримінальне провадження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду від 26 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оскаржуваним вироком Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2017 року стосовно ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. У строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 27 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 22 вересня 2016 року приблизно о 23 год. біля торгівельного кіоску, розташованого поблизу будинку № 71 на вул. Космонавтів у м. Миколаєві, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклої сварки, умисно завдав ОСОБА_9 удар по голові, від чого останній впав на землю та втратив свідомість, а ОСОБА_7 , продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, почав бити потерпілого руками і ногами по голові, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у виді забою головного мозку тяжкого ступеня, великої епідуральної гематоми праворуч, перелому кісток склепіння черепу, крововиливу голови, саден верхньої губи.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційні скарзі засуджений, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, просить змінити вирок Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року стосовно нього в частині призначеного покарання, вважати його засудженим до позбавлення волі на строк п`ять років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. Вважає, що під час ухвалення вироку апеляційний суд не дотримався вимог статей 368, 370 КПК України, не врахував даних про його особу, конкретних обставин кримінального провадження, у тому числі й тих, які, на його думку, пом`якшують призначене йому покарання, залишив поза увагою правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах у подібних справах, та прийняв неправильне рішення про незастосування до нього положень ст. 75 КК України.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_10 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого, в яких вказував на необґрунтованість наведених у ній доводів та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 – без змін.

Потерпілий ОСОБА_9 звернувся до суду касаційної інстанції із заявою, в якій, посилаючись на відсутність з його боку будь-яких претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_7 , зауважив, що призначене останньому покарання у виді позбавлення волі без звільнення від його відбування з випробуванням є занадто суворим.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 і просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 , вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ч. 2 ст. 433 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 у касаційній скарзі останнім не заперечуються.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого визнаний винним ОСОБА_7 , згідно зі ст. 12 цього Кодексу є тяжким злочином.

За приписамист. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирішуючи питання про вид і міру покарання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував, що ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині, щиро розкаявся, позитивно характеризується, має на утриманні малолітнього сина, та призначив йому покарання відповідно до найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України, за якою його засуджено, та при цьому на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.

З таким рішенням суду щодо призначеного ОСОБА_7 покарання не погодився прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду.

Розглянувши кримінальне провадження в касаційному порядку, суд касаційної інстанції з урахуванням того, що ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, бив уже непритомного, внаслідок раніше спричинених ним ударів, потерпілого ногами по голові, та тяжкості наслідків, що настали внаслідок кримінального правопорушення, дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання – виправленню засудженого і попередженню вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м`яким заходом примусу. Отже,  переглядаючи вирок за апеляцією прокурора та потерпілих в частині призначеного покарання, апеляційний суд безпідставно залишив вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого від відбування покарання без змін. З цих підстав постановою Верховного Суду від 26 березня 2019 року ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 було скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дотримався вказівок, зазначених у вищевказаній постанові Верховного Суду, відповідно до вимог ст. 419 КПК України перевірив доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілих та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. При цьому з урахуванням тяжкості та конкретних обставин вчиненого ОСОБА_7 злочину, його наслідків, позитивних даних про особу засудженого, визнання ним своєї винуватості, часткового відшкодування на стадіях апеляційного та касаційного розгляду завданої потерпілому шкоди, вчинення злочину за обтяжуючої обставини – у стані алкогольного сп`яніння, призначене апеляційним судом ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років слід вважати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок апеляційного суду стосовно нього без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                                                 ОСОБА_3