Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 379/528/18

провадження № 51-3372км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

засудженого                                                     ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110290000136 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ківшовата Таращанського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 30 грудня 2013 року вироком Таращанського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі  строком  на 3 роки 6 місяців, 15 серпня 2016 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково, з невідбутим строком 9 місяців 12 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185  КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тарщанського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 березня 2018 року приблизно о 12:15, перебуваючи у будинку за місцем проживання ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 , після розпиття  з ОСОБА_7 спиртних напоїв, цього ж дня, приблизно о 13:00, скориставшись відсутністю власника будинку, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно викрав належні ОСОБА_7 речі: куртку та спортивні штани та зник з місця злочину, розпорядившись викраденим майном, на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_6 завдав ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 808 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість покарання, призначеного ОСОБА_6 ,  та не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. На думку прокурора, апеляційним судом не було враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину та те, що він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів і на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний середньої тяжкості злочин.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а засуджений заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України  підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині колегією суддів не перевіряються.

Викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про те, що ні місцевий суд, ні апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотрималися вимог кримінального закону, є обґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 цього Кодексу при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

На порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив достатніх підстав, на яких її визнано необґрунтованою.

Як видно з матеріалів провадження, прокурор в апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначення  ОСОБА_6 покарання та постановлення  нового вироку.

Проте з матеріалів провадження вбачається, що на жоден із наведених у скарзі доводів в ухвалі відповіді фактично не дано.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо він, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте як убачається з ухвали апеляційного суду, а також матеріалів провадження, цих вимог суди не виконали і належно не обґрунтували висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Так, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, місцевий суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як видно з матеріалів провадження, місцевий суд лише зазначив, що ОСОБА_6 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, врахував позитивну характеристику за місцем проживання та думку потерпілого. Проте судом в повній мірі не враховано, що ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, раніше неодноразово був судимий за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став, що свідчить про його підвищену небезпеку.

При перегляді провадження в апеляційному порядку апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення і погоджуючись із висновком районного суду про можливість застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, не навів мотивів, з яких визнав наведені у скарзі доводи необґрунтованими, а лише формально послався на врахування місцевим судом ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Таким чином обставини, на які послалися суди, а саме те, що засуджений повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину в сукупності  не дають підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

За зазначених вище обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6   підлягає скасуванню, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді у разі встановлення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину з урахуванням його тяжкості та даних про особу засудженого призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати необґрунтованим.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                           ОСОБА_3