Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 496/877/19

провадження № 51-4005км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 травня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні скарги про скасування постанови прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 від 31 січня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання заявника в кримінальному провадженні № 4201317000000447 зобов`язати прокурора виконати постанову слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_8 від 12 травня 2009 року та вжити заходів щодо відсторонення від посади голови Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_9 .

Не погоджуючись із рішенням районного суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2019 року, керуючись приписами ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), відмовив у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 травня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів, викладених у скарзі, зводиться до того, що слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області постановив судове рішення, не передбачене кримінальним процесуальним законодавством, тому апеляційний суд, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України (справа № 5-142кс(15)17, провадження № 757/49263/15–к), не повинен був відмовляти у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Частиною 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 309 КПК передбачено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

За змістом ч. 3 ст. 309 КПК інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже, законодавець визначив саме цей спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді, іншого, ніж ті, що включені до ст. 309 КПК.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу (ч. 4 ст. 399 КПК).

Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, Одеський апеляційний суд покликався на ст. 309 КПК, вказавши, що згадана ухвала слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26  квітня 2019 року, якою ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні скарги про скасування постанови прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 від 31 січня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання заявника в кримінальному провадженні № 4201317000000447 зобов`язати прокурора виконати постанову слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_8 від 12 травня 2009 року та вжити заходів щодо відсторонення від посади голови Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_9 , до цього переліку не входить та відповідно апеляційному оскарженню не підлягає.

Не відповідають вимогам закону і доводи у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд мав переглянути ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку з врахуванням правового висновку,  викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142кс(15)), з огляду на те, що оскільки ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на судове рішення, яке не входить до вичерпного переліку, передбаченого ст. 309 КПК, тому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, про що зазначено в резолютивній частині ухвали місцевого суду.

З таким висновком судді-доповідача апеляційного суду погоджується і колегія суддів з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини та громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Доступ до правосуддя не є абсолютним, про що вказується і в практиці Європейського суду з прав людини, і національним законодавством може обмежуватися, зокрема, для дотримання правил судової процедури.

Тобто Європейський суд з прав людини у рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру та вимог національного законодавства.

Так, в ухвалі цього суду від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, п. 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, та відмовивши у відкритті апеляційного провадження, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тому рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня у разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Крім того, заявник не позбавлений можливості висловити свою незгоду з ухвалою, можливість оскарження якої не передбачено в КПК, шляхом подання під час підготовчого провадження у суді заперечень проти неї.

Таким чином, істотних порушень кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 та скасування ухвали апеляційного суду.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 травня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                       ОСОБА_2                            ОСОБА_3