Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 р.

м. Київ

справа № 711/6360/18

провадження № 51-3071км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                   ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                    № 12018250000000121, за  обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лип`янка Шполянського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 ,) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 червня 2018 року, о 04.38 год., будучи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", рухаючись по вулиці Благовісна в місті Черкаси у напрямку вулиці Смілянська, в порушення вимог п. 2.3 б), 2.9, 12.3,  13.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому у момент виникнення перешкоди для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, у вигляді автомобіля "Daewoo Lanos", що рухався попереду по смузі його руху у попутному напрямку, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого, перед регульованим перехрестям із вулицею Небесної Сотні допустив контактування із задньою частиною автомобіля "Daewoo Lanos", після чого змінив напрямок руху вліво, виїхав на ліве узбіччя, де скоїв наїзд на дерево. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Апеляційним судом Черкаської області за апеляцією прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 22 квітня 2019 року. Цим вироком ОСОБА_6  за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді  позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував ряд пом`якшуючих покарання обставин і дані про його особу, а також у своєму рішенні не обґрунтував  неможливість звільнення  від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її  відхилити. Однак, у судовому засіданні прокурор зазначив, що, на його думку, суд касаційної інстанції на підставі положень ч. 2 ст. 433 КПК України має самостійно виключити з мотивувальної частини вироку апеляційного суду посилання на причинний зв`язок між перебуванням засудженого у стані алкогольного сп`яніння і настанням наслідків дорожньо-транспортної пригоди з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленої в рішенні від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17.

В цьому рішенні зокрема, крім іншого, вказано, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча і становить порушення вимог п.п. "а" п. 2.9 ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання, згідно з п.13 ч. 2 ст. 67 КК.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6   у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив  скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6   покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд дотримався вимог                            ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, а також, що ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, допустив порушення Правил дорожнього руху України. Окрім того, взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, а саме спричинення ОСОБА_7  тяжких тілесних ушкоджень, в результаті чого останній помер.

Також, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, та інші обставини, на які  посилається засуджений у своїй касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_6 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам            ст. 65 КК України. Підстав для його пом`якшення та зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційній скарзі засудженого, не убачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Однак, враховуючи позицію прокурора, висловлену у судовому засіданні, з огляду на указану вище позицію Великої Палата Верховного Суду, висловлену в рішенні від                        21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17, колегія суддів вбачає доцільним змінити вирок апеляційного суду на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України та виключити з мотивувальної частини цього рішення посилання на причинний зв`язок між порушенням п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху та настанням наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Апеляційного суду Черкаської області від 22 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що порушення п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку з настанням наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

В решті вирок Апеляційного суду Черкаської області від 22 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                             ОСОБА_3