Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 645/4079/16-к

провадження № 51-3618 ск19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

захисника                                                   ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , засудженого 17 листопада 2014 року за вироком Фрунзенського районного суду

м. Харкова за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) до штрафу в розмірі

850 грн.

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини.

За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року

ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 25 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції змінив, виключив з його мотивувальної частини вказівку суду про встановлення та врахування обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , – вчинення злочину повторно.

Постановив вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК до  покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. У решті вирок залишив без змін.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаним з проникненням у житло за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_7 04 липня 2016 року близько 13:00 умисно, повторно, зламавши секретку замка вхідної двері, за допомогою викрутки та розвідного ключа проник до квартири АДРЕСА_2 , де  взяв зі столу у кімнаті золоту сережку 585-ї проби вагою 0,8 г вартістю 487,48 грн та жіночій шкіряний гаманець вартістю 257,60 грн. В цей момент повернувся мешканець квартири – ОСОБА_8 , який, побачивши ОСОБА_7 , замкнув останнього у квартирі з метою подальшого затримання. ОСОБА_7 намагався втекти з викраденим через балкон квартири по водостічній трубі, однак був помічений та затриманий працівниками патрульної поліції. Таким чином ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не зміг довести свій злочинний намір до кінця, з причин незалежних від його волі.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у  цьому суді. За твердженням скаржника, апеляційний суд не врахував повною мірою тяжкості вчиненого злочину, його наслідків та особи винного, який раніше судимий за  вчинення корисливого злочину, як це передбачено ст. 65 КК, і необґрунтовано прийняв рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з  випробуванням. Прокурор вважає оспорювану ухвалу такою, що не відповідає положенням ст. 419 КПК.

На вказану скаргу засудженим подано заперечення, в якому він стверджує про законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість заявлених касаційних вимог прокурора.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу, а захисник засудженого заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК у касаційній скарзі не  оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Цих законодавчих положень апеляційний суд не дотримався.

За матеріалами кримінального провадження засуджений та його захисник

ОСОБА_6 , не погоджуючись із вироком місцевого суду, подали на нього апеляційні скарги, доводи та вимоги яких є тотожними. У них вони, наводячи конкретні аргументи, просили апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в  частині призначеного покарання й ухвалити нове рішення, яким змінити вирок та  пом`якшити призначене покарання, застосувавши до ОСОБА_7 положення ст.  75 КК.

Прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду, також подав на нього апеляційну скаргу та просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення

в частині призначеного покарання, призначивши ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 3

ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Переглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції недостатньо врахував при призначенні ОСОБА_7 покарання вимоги статей 50, 65 КК, зокрема дані про особу засудженого, який одружився, працює, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, сплатив штраф визначений за попереднім вироком, щиро розкаявся, відшкодував шкоду потерпілому в повному обсязі, а тому, врахувавши зазначені обставини, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Проте, судом апеляційної інстанції не враховано, що ряд вищезазначених обставин вже були враховані судом першої інстанції при призначені покарання більш наближеного до мінімального його строку. Разом з тим, без належної оцінки апеляційного суду залишилися наявні у справі й такі, що  підлягають обов`язковому врахуванню, дані про особу ОСОБА_7 , котрий раніше судимий за вчинення злочину проти власності, знову вчинив корисливий злочин, який є тяжким, поєднаний із проникненням у житло.

Відсутність позитивних змін у поведінці засудженого після його попередньої судимості за злочин проти власності, свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_7 . Апеляційний суд цього не врахував і належним чином не вмотивував, чому він вважає за можливе досягнути мети виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів без відбування засудженим покарання за  умови лише певного контролю за його поведінкою, враховуючи той факт, що засудженому вже надавалась судом можливість виправлення без ізоляції від суспільства за вироком від 17 листопада 2014 року. Отже, висновок зазначеного суду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК є необґрунтованим, його було зроблено без урахування особливостей правозастосування наведеної норми матеріального права.

Таким чином, указаний закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, а рішення апеляційного суду не відповідає ст. 419 КПК.

Допущені порушення закону тягнуть за собою скасування ухвали щодо ОСОБА_7 на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з  додержанням правил глави 31 КПК, ретельно перевірити доводи, викладені в  апеляційних скаргах, належно оцінити всі дані про особу ОСОБА_7 , обставини, що мають правове значення при виборі заходу примусу та порядку його відбування, й  ухвалити справедливе рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.

При цьому суду слід мати на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та  пом`якшуючих обставин звільнення його від відбування покарання з  випробуванням на підставі ст. 75 КК є неправильним. Водночас, суд не позбавлений можливості застосувати інші положення КК, якими визначено порядок призначення покарання чи звільнення від його відбування за наявності для того підстав.

Тому подана касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                    ОСОБА_3