Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 752/13467/18

провадження № 51-2197 км 19

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вироки Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року та Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 рокустосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Київський апеляційний суд 10 квітня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, ухвалив новий, яким ОСОБА_7 засудив за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у невстановлені досудовим розслідуванням час і місці, у невстановлений спосіб повторно незаконно придбав наркотичний засіб – метадон, масою 0,175 г, і зберігав його при собі без мети збуту до часу вилучення його працівниками поліції у м. Києві 07 травня 2018 року.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із постановленими стосовно ОСОБА_7 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що орган досудового розслідування та суд першої інстанції, не забезпечивши участь захисника, порушили право ОСОБА_7 на захист, оскільки останній внаслідок вживання опіоїдів має психічні та поведінкові розлади. Вказує на те, що матеріали провадження не містять доказів винуватості її підзахисного в інкримінованому злочині, в основу обвинувальних вироків покладено лише визнавальні показання ОСОБА_7 , добровільність яких оспорюються. Суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду даного кримінального провадження й не звернув уваги на допущені порушення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення.

Мотиви Суду

Частиною 2 ст. 433 КПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України визначено, що обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, зокрема, щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.

Щодо доводів захисника ОСОБА_6 , наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_7 під час судового засідання визнав свою причетність до інкримінованого злочину, дав визнавальні показання щодо обставин їх вчинення й не оспорював фактичних обставин, що дало суду першої інстанції підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Особливості такого розгляду були роз`яснені ОСОБА_7 , будь-яких заперечень чи клопотань від нього до суду не надходило, в тому числі й щодо необхідності залучення захисника.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд урахував дані про його особу, зокрема те, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення належних висновків для себе так і не зробив.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_7 на захист через незабезпечення участі захисника під час досудового розслідування та судового провадження у суді першої інстанції у зв`язку з наявністю у засудженого розладу психіки, оскільки сам по собі факт перебування його на спеціальному обліку з діагнозом "розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" не може автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов`язковість участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України.

Така позиція колегії суддів в повній мірі узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 213/1425/17 (провадження № 51-7003 км 18).

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказувала захисник, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вироки Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року та Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 рокустосовно ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                          ОСОБА_3